Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа №359/6858/19
провадження № 61-15988св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "УБА-Агросвіт",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УБА-Агросвіт" на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду до товариства з обмеженою відповідальністю "УБА-Агросвіт" (далі - ТОВ ""УБА-Агросвіт", товариство) з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила:
- визнати незаконними та скасувати рішення ТОВ "УБА-Агросвіт" від 13 березня 2019 року, наказ №6-к від 13 березня 2019 року про звільнення позивача з посади директора даного товариства;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "УБА-Агросвіт";
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2019 року по 12 березня 2020 року у розмірі 141 382, 14 грн;
- зобов`язати відповідача оформити, нарахувати та виплатити позивачу допомогу по вагітності і пологам на підставі листків непрацездатності за період з 26 вересня 2016 року по 29 січня 2017 рік, за період з 29 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
Позов мотивовано тим, що у вересні 2013 року позивач була прийнята на роботу в ТОВ "УБА-Агросвіт" на посаду бухгалтера, з 2014 року переведена на посаду директора.
14 лютого 2019 року згідно наказу №3 по ТОВ "УБА-Агросвіт"
ОСОБА_1 направлена у службове відрядження до Французької Республіки строком на 7 днів в період з 25 лютого по 03 березня
2019 року з метою відвідування міжнародної виставки по сільському господарству та вивчення пропозицій по придбанню сільськогосподарської техніки. На час відрядження обов`язки директора було покладено на заступника директора ОСОБА_3 .
Після повернення з відрядження позивача не було допущено до виконання своїх посадових обов`язків, не допущено до документів, змінено замки в офісі, що унеможливило доступ до робочого місця. Роз`яснено, що проводиться аудит та інвентаризація на підприємстві та рекомендовано взяти відпустку.
03 квітня 2019 року позивач направила ТОВ "УБА-Агросвіт" заяву про надання відпуски по догляду за дітьми до досягнення трьох років. Проте, будь-якого наказу про надання відпустки по догляду за дітьми чи про звільнення позивач не отримала.
Про факт зміни директора ТОВ "УБА-Агросвіт" позивачу стало відомо з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідач не повідомляв позивача про її звільнення з роботи, жодного попередження не надсилав, з наказом про звільнення не ознайомив, відповідного розрахунку не провів та трудову книжку не видав, чим порушив положення статей 40,47 КЗпП України, що є підставою для поновлення її на роботі з виплатою на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до статті 235 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2020 року, у складі судді Журавського В. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини щодо порушення ТОВ "УБА-Агросвіт" трудових прав ОСОБА_1 під час звільнення, на які вона посилається як на підставу для задоволення пред`явленого позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Звільнення здійснено на підставі заяви позивача за статтею 38 КЗпП України.
ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ "УБА-Агросвіт" з приводу надання їй відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі відповідних лікарняних листів. Крім цього, у вказаний період ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у розмірі, передбаченому штатним розписом, тому у неї був відсутній факт втрати заробітної плати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є підставою для нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №6-к від 13 березня 2019 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ №6-к від 13 березня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора в ТОВ "УБА-Агросвіт" з 13 березня 2019 року. Стягнуто з ТОВ "УБА-Агросвіт" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2019 року по 12 березня 2020 року у розмірі
141 382,14 грн. В іншій частині рішення - залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у заяві про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 не ставила питання про її звільнення у певні строки, у роботодавця не було законних підстав для її звільнення до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви про звільнення, оскільки працівник про це не просила, згоди на звільнення до закінчення двотижневого строку не надавала, а тому права позивача при її звільненні порушені.
Відтак, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №6-к від 13 березня 2019 року про звільнення і поновлення ОСОБА_1 на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягали задоволенню, оскільки звільнення позивача відбулось з порушенням вимог статей 24, 38 КЗпП України.
Згідно висновків апеляційного суду, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "УБА-Агросвіт" від 13 березня 2019 року, оформлене протоколом №2/2019 про звільнення з посади директора ТОВ "УБА-Агросвіт" ОСОБА_1, задоволенню не підлягають, оскільки є втручанням в господарську діяльність товариства, а відновлення порушеного права ОСОБА_1 відбувається шляхом поновлення на роботі.
Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ "УБА-Агросвіт" на користь позивача допомоги по вагітності та пологах за період з 26 вересня 2016 року по 29 січня 2017 року, а також з 29 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та виходив з того, що в період перебування на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами, тобто в період з 29 травня 2018 року по 01 жовтня 2018 року та з 26 вересня 2016 року по 31 січня 2017 року, ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, виконуючи свої посадові обов`язки. Отже, ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ "УБА-Агросвіт" з приводу надання їй відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі відповідних листів тимчасової непрацездатності у визначений строк, а подала такі відомості лише 03 квітня 2019 року, тобто після винесення наказу про звільнення, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
У вказаний період ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у розмірі, передбаченому штатним розписом, у позивача був відсутній факт втрати заробітної плати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є підставою для нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача допомоги по вагітності та пологах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "УБА-Агросвіт", не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову в оскаржуваній частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки про правильне застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 524/3222/19, від 17 лютого 2020 року у справі
№ 495/9926/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 489/3226/1б-ц,
від 09 вересня 2019 року у справі № 187/470/17.
Апеляційним судом не враховано, що особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівником і звільняється з урахуванням вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якого його повноваження можуть бути припинені рішенням загальних зборів учасників.
Суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив та застосував норми статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також не надав правової оцінки підставам звільнення позивача, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
За змістом заяви ОСОБА_1 про звільнення, адресованої засновнику ТОВ "УБА-Агросвіт", встановлено, що вона просить звільнити її за власним бажанням 13 березня 2019 року. Крім того, після написання вказаної заяви ОСОБА_1 на робочому місці не з`являлась, посадові обов`язки не виконувала. Після написання заяви про звільнення за власним бажанням, тобто, починаючи з 14 березня 2019 року позивач припинила виконання своїх трудових обов`язків та залишила місце роботи.
При цьому, судом не враховано, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено форми вказаної домовленості (усної чи письмової). Так, бажання позивача про звільнення виражене ним шляхом написання заяви, а домовленість підтверджена підписами на заяві, датою і резолюцією "звільнити за власним бажанням".
Воскаржуваній постанові не надано оцінки та не враховано докази і пояснень представника відповідача по суті спору, а підставою для задоволення позову стало хибне твердження позивача про наявність її порушеного права. Так, заява позивача про звільнення за власним бажання не містить посилання про звільнення її у певний строк, тому відповідач пішов назустріч позивачу та звільнив її до спливу двотижневого строку, не примушуючи відпрацьовувати цей час.
Отже, судом першої інстанції правильно зазначено, що звільнення відбулося без порушень трудового законодавства всупереч твердженням позивача, оскільки за положенням статті 38 КЗпП України працівник може не відпрацьовувати два тижня, якщо сторони дійшли такої згоди.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони досягли вказаної згоди, в той час як клопотання про відкликання заяви матеріали справи не містять.
За наявності обставин, то підтверджують бажання позивача на звільнення, що не були спростовані позивачем належними доказами, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не було.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 524/3222/19, якою залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції з вищевказаних мотивів. Проте вказаних висновків Верховного Суду апеляційний суд не врахував.
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі наказу №9-к від 19 лютого 2014 року "Про прийняття на посаду директора ОСОБА_1 " позивач працювала в ТОВ "УБА-Агросвіт" на посаді директора.
13 березня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням.