Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа №724/1488/19
провадження №61-10918св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2019 року у складі судді Руснака А. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представник позивача - Білоус Андрій Володимирович,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом, у якому просило виселити відповідачів з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність будинок АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвіченого договору іпотеки від 12 листопада 2007 року.
Після отримання права власності на вказану нерухомість, банк здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньомуОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення з будинку.
Надіслана на адресу відповідачів письмова вимога про добровільне звільнення будинку не була задоволена.
Посилаючись на вказані обставини, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області
від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі не можуть бути виселені з нього без надання іншого житла, оскільки житловий будинок набутий у власність іпотекодавцем ОСОБА_1 до укладення іпотечного договору, придбаний не за рахунок кредитних коштів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 січня 2020 рокуапеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк"залишено без задоволення. РішенняХотинського районного суду Чернівецької області
від 04 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи. Виселення відповідачів без надання їм іншого постійного жилого приміщення відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР є неможливим.
Апеляційний суд зауважив, що відмова у задоволенні позову про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення не перешкоджає зверненню позивача з вимогами про їх виселення з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення, яке буде надане їм, у разі задоволення таких вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права, вимоги чинного законодавства України. Судами не враховано, що АТ КБ "ПриватБанк" є власником спірного будинку та безпідставно відмовлено у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач звернувся із позовом про виселення без надання іншого житла, тому на думку заявника позовні вимоги мають бути задоволенні у повному обсязі, оскільки відповідачі не є власниками квартири.
Крім того, відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР на кредитора не покладено обов`язок за власний рахунок надавати житло боржнику, який підлягає виселенню з предмета іпотеки.
При цьому посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 грудня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність будинок
АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки від 12 листопада 2007 року.
Право власності у попереднього власника ( ОСОБА_1 ) даного житлового будинку виникло 06 листопада 2007 року на підставі свідоцтва про право власності від 08 листопада 2007 року, виданого виконавчим комітетом Малинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, що підтверджується копією Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 12082114, тобто до укладення іпотечного договору.
Згідно довідки виконавчого комітету Малинецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 01 жовтня 2019 року в житловому будинку АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
05 лютого 2019 року банком направлялась відповідачам вимога - претензія про необхідність виселення та зняття з реєстраційного обліку в будинку протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога відповідачами залишена без задоволення.