ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/10457/14-ц
провадження № 61-681св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада, Головне управління Держземагенства у Харківській області, Управління Держземагенства у м. Харкові,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду
м. Харкова від 8 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Нев`ядомського Д. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.,
Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада, Головне управління Держземагенства у Харківській області, Управління Держземагенства
у м. Харкові, про захист порушеного права власника, усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позову вказувала, що їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ХР 25-00-35145 від 18 грудня 1995 року належить земельна ділянка площею 0,1 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
В період 1995-2013 років вона регулярно сплачувала податок за користування землею, купувала будівельні матеріали (фундаментні блоки, плити перекриття та інше). На земельній ділянці встановлений контейнер, ділянка огороджена та має ворота з хвірткою.
Вказувала, що у 2013 році територія, на якій розташована вказана земельна ділянка, включена до меж Київського району міста Харкова та перейшла під юрисдикцію Харківської міської ради. Земельній ділянці була присвоєна нова адреса - АДРЕСА_1 .
3 квітня 2014 року для зміни адреси земельної ділянки у правовстановлюючих документах позивач звернулась до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради. Листом управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 30 квітня 2014 року її повідомило, що після підготовки та узгодження згідно регламенту питання щодо зміни адреси земельної ділянки проект рішення буде винесено на розгляд сесії Харківської міської ради.
У червні 2014 року ОСОБА_2 повідомив їй про те, що власниками спірної земельної ділянки є він та ОСОБА_3 і продемонстрував свідоцтво про право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2, пошкодивши замок на воротах, потрапив на територію земельної ділянку і погрожував знести огорожу.
За таких обставин просить захистити її право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 (первісна адреса - АДРЕСА_1 ), заборонивши відповідачам та будь-яким іншим особам порушувати межі належної їй земельної ділянки, руйнувати огорожу та завдавати шкоди будівельним матеріалам, які на ній знаходяться, проводити землевпорядні та будівельні роботи на цій земельній ділянці, та будь-яким іншим способом порушувати її права щодо безперешкодного володіння, розпорядження і користування землею.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2018 року позов задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 порушувати права ОСОБА_1 на безперешкодне володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою, що знаходиться на АДРЕСА_1 (первісна адреса -
АДРЕСА_1 ), в тому числі руйнувати огорожу земельної ділянки та завдавати шкоди розташованим на ній будівельним матеріалам, проводити на ній землевпорядні та будівельні роботи.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 володіє та користується земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, тому вимоги в частині заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 порушувати її права на безперешкодне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою вважав такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині заборони будь-яким іншим особам порушувати межі належної їй земельної ділянки, суд першої інстанції вважав безпідставними, зазначивши, що позивач не надала доказів вчинення таких дій.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині заборони відповідачам порушувати права ОСОБА_1 на безперешкодне володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 8 серпня
2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада
2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заявник вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Під час розгляду справи суди не встановили фактів порушення права власності позивача на земельну ділянку, оспорювання відповідачами її права або створення ними перешкод у здійсненні права власності, тому дійшли помилкового висновку про захист прав позивача на підставі статті 391 ЦК України.
На думку заявника, суди не врахували, що у даній справі між сторонами фактично виник спір щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності суміжних землекористувачів, однак по суті даний спір не вирішено.
Також заявник зазначає про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи і письмовим відповідям експерта та відсутність у судових рішення мотивів відхилення цих доказів.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_2 , у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій нормам матеріального і процесуального права.
У квітні 2019 року представник Харківської міської ради Волинська Я. І. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому послалась на обґрунтованість її доводів. Просила врахувати, що свідоцтва про право власності на земельні ділянки, видані відповідачам, є чинними і вони мають право користуватись своєю власністю. Землевпорядна документація на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 відсутня, тому встановити межі цієї земельної ділянки неможливо. На думку представника Харківської міської ради, позивачем не доведено, що огороджена нею земельна ділянка знаходиться на земельних ділянках відповідачів, а державний акт їй видано на земельну ділянку в такій конфігурації, якою вона фактично користується. За таких обставин просила задовольнити касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 2 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Циркунівської сільської Ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 14 грудня 1995 року № 1032 ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення 18 грудня 1995 року Циркунівською сільською радою народних депутатів видано ОСОБА_1 державний акт № 1048
серії ХР 25-00-35145 на право приватної власності на землю.
6 вересня 2012 року Верховною Радою України прийнято постанову "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" № 5215-УІ, на підставі якої 24 жовтня 2012 року Харківською міською радою прийнято рішення "Про впорядкування найменувань", згідно якого земельній ділянці була присвоєна нова адреса - АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 7 квітня 2014 року на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:045:0080, розташована на
АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 7 квітня 2014 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:045:0079, розташована на
АДРЕСА_1 .
З висновку судової земельно-технічної експертизи № 13668 від 30 листопада 2017 року суди встановили, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 за фактичним розташуванням огорожі на АДРЕСА_3 складає 0,0913 га; після накладання земельних ділянок фактична площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 0,0962 га, ОСОБА_3 - 0,0461 га; межі земельних ділянок, які встановлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності нa нерухоме майно від 7 квітня 2014 року, актів встановлення земельних меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)
від 30 жовтня 2013 року, накладаються з межами земельної ділянки за фактичним розташуванням огорожі земельної ділянки ОСОБА_1 .
До вказаного висновку експерти надали відповіді на питання суду, згідно з якими розмір та дійсні, встановлені під час виділення в натурі (на місцевості) з координатами поворотних точок, зовнішні межі земельної ділянки, яка належать ОСОБА_1 відповідно до державного акта, на підставі матеріалів цивільної справи і наданих сторонами документів визначити на місцевості неможливо; за відсутності матеріалів щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості (каталогів координат, прив`язок до твердих контурів на місцевості та іншого) з технічної точки зору неможливо стверджувати, що фактично огороджена ОСОБА_1 земельна ділянка є саме тією земельною ділянкою, яка вказана в державному акті; відсутні технічні підстави стверджувати про співпадіння меж земельних ділянок, які встановлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з межами земельної ділянки ОСОБА_1 згідно її державного акта; за відсутності матеріалів щодо встановлення меж надати відповідь щодо розташування земельної ділянки, яку на теперішній час займає ОСОБА_1 на підставі державного акта, на тому ж місці, де була виділена первісно на підставі рішення Циркунівської сільської ради народних депутатів № 102 від 14 грудня 1995 року, неможливо.
Також суди встановили, що ОСОБА_2 звертався з позовом до
ОСОБА_1 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Циркунівської сільської ради Харківського району від 14 грудня 1995 року, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю від 18 грудня 1995 року № ХР25-00-35145, який видано ОСОБА_1 , визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2016 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Зі змісту вказаних судових рішень суди встановили, що в державному акті на право приватної власності на землю від 18 грудня 1995 року, виданого
ОСОБА_1 , вказано план зовнішніх меж земельної ділянки, опис меж земельної ділянки, міститься підпис та прізвище інженера-землевпорядника ОСОБА_5 . Державний акт на земельну ділянку зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1048.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права