Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 423/1330/16-ц
провадження № 61-16508св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Тошківська",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Тошківська" (далі - ДП "Первомайськвугілля") про зобов`язання надати вугілля на побутові потреби, посилаючись на те, що він є колишнім працівником шахти "Тошківська" і має права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств, які передбачені статтею 43 Гірничого закону України. 08 лютого 2016 року він звернувся до адміністрації шахти "Тошківська" із заявою про безоплатне надання вугілля на побутові потреби за 2016 рік, однак отримав відмову, яка мотивована тим, що його квартира газифікована та обладнана газовим опаленням. 29 лютого 2016 року він звернувся з такою ж заявою до ДП "Первомайськвугілля", однак також отримав відмову, в якій зазначено, що відповідно до чинної Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби, затвердженої Міністром вугільної промисловості СРСР 11 травня 1976 року (далі - Інструкція від 11 травня 1976 року) право на безоплатне забезпечення вугіллям мають особи, які проживають в будинках з пічним опаленням та пічними кухонними вогнищами. З такими відмовами він не погоджується, оскільки газове опалення в його квартирі було встановлено за його особисті кошти і статтею 43 Гірничого закону України не передбачено обмежень в наданні вугілля на побутові потреби у разі наявності в будинку електричного, газового або мазутного опалення. Крім того, положення Інструкції від 11 травня 1976 року є актами законодавства СРСР, які суперечать чинному законодавству і Конституції України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати ДП "Первомайськвугілля" надати йому половину норми вугілля на опалювальний сезон 2016-2017 років, що складає 2950 кг вугілля.
ДП "Первомайськвугілля" проти позову заперечило, посилаючись на те, що квартира позивача обладнана індивідуальним газовим опаленням, що підтверджується актом обстеження побутової комісії. Тому ОСОБА_1 може бути забезпечений субсидією на оплату житлово-комунальних послуг в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 10 серпня 2016 року у складі судді Мазура М. В.позов задоволено. Зобов`язано ДП "Первомайськвугілля" надати ОСОБА_1 половину норми вугілля на побутові потреби за 2016 рік - 2900 кг. Стягнуто з ДП "Первомайськвугілля" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 551,20 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що частина сьома статті 43 Гірничого закону України містить загальне правило, згідно з яким певна категорія осіб, до яких належить позивач, має право на безоплатне отримання на побутові потреби вугілля від підприємства з видобутку вугілля. Два виключення з цього загального правила містяться в частинах восьмій та дев`ятій цієї статті, які надають право на отримання замість вугілля торф`яних брикетів (для осіб, які працюють (працювали) на підприємствах з видобутку (переробки) бурого вугілля) або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг (для працівників гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення). Позивач не працював на підприємстві з видобутку (переробки) бурого вугілля, тому положення частини восьмої статті 43 Гірничого Закону України до нього не застосовується. Квартира позивача має подвійну систему опалювання - газову та на твердому паливі (вугіллі), які він може використовувати на власний розсуд. Оскільки частина дев`ята статті 43 Гірничого закону України передбачає право на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг лише для осіб, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, та не містить жодних застережень щодо будинків з індивідуальним опаленням, то суд не погодився з позицією відповідача про те, що ОСОБА_1 може бути забезпечений лише субсидією на оплату житлово-комунальних послуг. Також суд вважав недоречним посилання відповідача на положення Інструкції від 11 травня 1976 року, так як вона була прийнята за часів СРСР і не може тлумачитися у спосіб, який обмежує права позивача. Крім того, положення Колективного договору ДП "Первомайськвугілля" передбачені більші гарантії для працівників, ніж статтею 43 Гірничого закону України, відповідно до яких позивач має право на отримання половини річної норми вугілля, тобто 2950 кг.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ДП "Первомайськвугілля" задоволено, рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 10 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд безпідставно відхилив посилання відповідача на положення Інструкції від 11 травня 1976 року щодо безоплатного забезпечення вугіллям тільки тих працівників та непрацюючих пенсіонерів, що живуть у будинках з пічним опаленням та пічними кухонними вогнищами, з тих підстав, що це підзаконний акт СРСР, який, як вважав суд, не може тлумачитися у спосіб, що обмежує права позивача. Дійсність положень вказаної Інструкції в частині наявності підстав для безоплатного забезпечення вугіллям на побутові потреби підтверджена Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року, зареєстрованою Міністерством праці та соціальної політики України 07 серпня 2001 року за № 71, зі змінами та доповненнями від 04 квітня 2012 року (далі - Галузева угода). Згідно з пунктом 12.10.11 Галузевої угоди працівникам підприємств з видобутку (переробки) вугілля, шахтовуглебудівельних підприємств, непрацюючим пенсіонерам цих підприємств, іншим особам, що мають право на безоплатне отримання вугілля, але живуть у будинках з центральним або іншим не пічним опаленням, компенсуються витрати з оплати за комунальні послуги (за газ і електроенергію) за фактичними витратами на один будинок або квартиру, але не більше, ніж на суму вартості установленої норми відпуску вугілля на побутові потреби на рік. Оскільки в будинку позивача встановлено індивідуальне газове опалення, то підстави для безоплатного надання йому вугілля на побутові потреби відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 10 серпня 2016 року.
Касаційна скаргамотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів і помилково застосував до спірних правовідносин положення Інструкції від 11 травня 1976 року, оскільки вона суперечить Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VIIІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
У лютому 2017 року ДП "Первомайськвугілля" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Попаснянського районного суду Луганської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 квітня 2018 року справу № 423/1330/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та працював на шахті "Тошківська" на підземних роботах, стаж роботи на яких значно перевищує десять років.