Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 753/4582/17
провадження № 61-18753св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Сведбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В., ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк").
Позов мотивований тим, що 13 квітня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0050/0407/88-121, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США. На момент укладення зазначеного договору вона та позичальник перебували у шлюбі, який було розірвано у 2010 році та проживали у її матері - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згоди на укладення кредитного договору вона не надавала.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати - ОСОБА_3 померла та вона подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини, а саме: квартири АДРЕСА_1 . У період оформлення спадщини в квітні 2014 року, їй стало відомо, що зазначена квартира знаходиться в іпотеці.
В подальшому, їй стало відомо, що 13 квітня 2007 році між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 0050/0407/88-121-Z-68, згідно якого ОСОБА_3 виступає як іпотекодавець і майновий поручитель за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань по вищезазначеному кредитному договорі та остання передала в іпотеку Іпотекодержателю належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Вищезазначений іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент укладання іпотечного договору ОСОБА_3 мала серйозні психічні розлади, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" право вимоги за кредитним договором № 0050/0407/88-121 від 13 квітня 2007 року укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 на забезпечення виконання якого було передано майно згідно іпотечного договору № 0050/0407/88-121-Z-68 від 13 квітня 2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, відступлено ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Представниками ТОВ "ФК "Вектор Плюс" їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що останні регулярно погрожували їй виселенням та фізичною розправою, намагалися зламати замок в квартирі, в цей час в квартирі знаходилися неповнолітні діти, які були налякані.
На підставі викладеного просила:
визнати іпотечний договір № 0050/0407/88-121-Z-68 від 13 квітня 2007 року, укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. недійсним;
зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. виключити з реєстру іпотек квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;
стягнути з ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року,залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки від 13 квітня 2007 року №0050/0407/88-121-Z-68, укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В.
В решті вимог відмолено.
Стягнуто з ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 на момент підписання договору іпотеки № 0050/0407/88-121-2-68 від 13 квітня 2007 року страждала стійким хронічним психічним розладом у вигляді Інволюційного параноїду, депресивно-параноїдний синдром (F 22.8) та за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ТОВ"Факторингова компанія "Вектор Плюс" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до постанов Верховного суду України № 6-1531цс16 від 28 вересня 2016 року, № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року, підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи (в тому числі посмертної), так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Позивачем не доведено, що ОСОБА_3 в момент вчинення правочину не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок експертизи, проведеної у справі, будувався на показах ОСОБА_1 та ще 3 свідків та згідно витребуваної медичної документації. З вказаних доказів не можливо встановити обставини, що ОСОБА_3 в момент вчинення оскаржуваного правочину не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, суди не звернули увагу, що якщо б при укладенні договору у нотаріуса або працівників банку були б сумніви у тому, що іпотекодавець - фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, в укладені договору було б відмовлено.
Суд першої інстанції допустив порушення порядку допиту свідків, а суд апеляційної інстанції не звернув на вказане уваги.
З аналізу змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні заяви про зупинення дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року відмовлено.
У грудні 2019 року матеріали цивільної справи № 753/4582/17 надійшли до Верховного Суду та 12 грудня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких мотивів.
Суди встановили, що 13 квітня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0050/0407/88-121, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США, на строк з 13 квітня 2007 року по 13 квітня 2017 року на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання.