Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 561/77/19
провадження № 61-20799 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр";
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року у складі судді Зейкан Н. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2018 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 26.06.2018-100004108, за умовами якого відповідач у той же день отримала кредит в сумі 7 000 грн строком на 14 днів зі сплатою за користуванням кредитом 1 960 грн.
23 липня 2018 року між сторонами укладено електронний кредитний договір № 23.07.2018-10000590 з аналогічними умовами, як і у попередньому договорі, а за оформленою того дня заявою позичальника про перекредитування/зарахування кредитні кошти в сумі 7 000 грн за кредитним договором № 23.07.2018-010000590 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми за попереднім кредитним договором від 26 червня 2018 року.
Вказував, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач у порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до пункту 5.4. кредитного договору позичальнику нараховано штраф, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання.
Загальна сума заборгованості зі штрафу становить 26 672 грн відповідно до розрахунку, проте позивач просить стягнути лише її частину у розмірі 3 500 грн.
Ураховуючи викладене, ТОВ "Споживчий центр" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 у розмірі 12 460 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Споживчий центр" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Суд виходив з того, що в заявках від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), вказано лише прізвище, ім`я та по батькові заявника ОСОБА_1 без зазначення року народження, адреси проживання, місця працевлаштування та номера карткового рахунку заявника. Вказані заявки підписані електронним підписом та одноразовим ідентифікатором.
Надані позивачем підтвердження укладання між сторонами електронних кредитних договорів від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108 та від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 не підписані ОСОБА_1 .
Згідно письмового документу без назви ТОВ "Споживчий центр" відправив 7 000 грн на картку НОМЕР_1, призначення платежу - видача по договору № 26.06.2018-100004108. Суд вказав, що цей документ не є достовірним доказом отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 26 червня 2018 року, оскільки не містить підпису працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ, не містить реквізитів отримувача та назви фінансової установи отримувача, а тому достеменно не свідчить про те, що кредитні кошти в розмірі 7 000 грн перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 та отримані останньою.
Позивач не виконав ухвалу суду про витребування доказів на підтвердження укладання між сторонами кредитного договору, не довів факт укладання такого договору, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредиту, а також доказів користування відповідачем кредитними коштами та погашання нею кредиту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Споживчий центр" залишено без задоволення.
Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем для доведення факту укладання між ним там відповідачем договору в електронній формі мали б бути надані докази підписання такого документу сторонами за допомогою електронного підпису, який відповідав би вимогам Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", договірним умовам, а також письмова згода сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить позичальнику. Проте таких доказів позивачем не надано, а отже, не доведено факт укладання між сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач заперечує факт підписання заявки про укладення кредитного договору. Позивачем також не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів за кредитним договором саме на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ТОВ "Споживчий центр" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 561/77/19 із Зарічненського районного суду Рівненської області.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вказує, що кредитні договори від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108 та 23 липня 2018 року № 23.07.2018-10000590 підписано двома підписами - одноразовими ідентифікаторами (9037, 7335), надісланими смс-повідомленнями на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_2, та аналогом власноручного підпису відповідача, зразок якого міститься у письмовій згоді сторін, яка включена у пункт 11.1. паперового письмового кредитного договору від 03 лютого 2018 року № 03.02.2018-00000545, який підписано власноручними підписами сторін, що відповідає як статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", так і статті 207 ЦК України.
Так, пункт 11.1. кредитного договору від 03 лютого 2018 року № 03.02.2018-00000545 містить зразки відповідного аналога власноручних підписів позичальника та кредитора, які переведені у електронну форму засобами механічного копіювання. Сторони домовились що ці аналоги власноручних підписів є частиною даної письмової згоди сторін та дійшли згоди відносно того, що всі документи, підписані/засвідчені аналогами власноручного підпису, в тому числі електронні, вважаються підписаними сторонами власноруч та не можуть бути визнанні недійсними через їх форму. Сторонами погоджено, що аналоги власноручного підпису можуть використовуватись для підписання звернень про укладання кредитних договорів, акцептів кредитних договорів, інших документів, які будуть підписуватись сторонами у майбутньому. Крім того, у розділі 12 "реквізити і підписи сторін" паперового кредитного договору від 03 лютого 2018 року № 03.02.2018-100000545 відповідач вказала свій фінансовий номер телефону НОМЕР_2, який вона також зазначала, зокрема, у заявах до суду, та належність якого відповідачу підтверджується довідкою Українського бюро кредитних історій від 08 листопада 2019 року. Відправлення та доставлення одноразових ідентифікаторів для підписання кредитних договорів від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року підтверджується довідками ТОВ "Старт-мобайл" від 05 листопада 2019 року № 05-11/19-1 та № 05-11/19-2.
Заявник звертає увагу на те, що електронний цифровий підпис відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" є лише одним із варіантів підписання електронного правочину, однак, його використання не є обов`язковим у сфері електронної комерції.
Вказує, що факт перерахування 26 червня 2018 року на картку відповідача № НОМЕР_3 суми кредиту у розмірі 7 000 грн відповідно до кредитного договору № 26.06.2018-100004108 підтверджується квитанцією № 96792209 та довідкою ТОВ "ФК "Елаєнс" від 17 квітня 2019 року, двома листами АТ "Альфа-Банк" від 16 квітня 2019 року № 36944-53-б/б та від 24 травня 2019 року № 48964-53-б/б, карткою субконто від 05 листопада 2019 року.
Укладання між сторонами кредитного договору та визнання відповідачем кредитної заборгованості підтверджується, зокрема, квитанціями про часткове погашення відповідачем заборгованості: від 21 липня 2018 року № 762115304, від 23 липня 2018 року № 764097734, від 15 серпня 2018 року № 784389244, від 29 вересня № 826949394, від 30 вересня 2018 року № 827591749, де в призначенні платежу зазначені номери кредитних договорів № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_6 та номер картки відповідача НОМЕР_7 .
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що в обґрунтування позову ТОВ "Споживчий центр" посилався на те, що 26 червня 2018 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.06.2018-100004108у формі електронного документу, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн. Згідно заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, строк дії договору становить 14 днів, проценти - 1 960,00 грн, що становить 28 %. Того ж дня позивач видав позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн, що підтверджується квитанцією від 26 червня 2018 року № 96792209.
Також позивач посилався на те, що 23 липня 2018 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.07.2018-010000590 з аналогічними умовами, як і у попередньому договорі, у формі електронного документу. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 23 липня 2018 року сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту в розмірі 7 000 грн за кредитним договором № 23.07.2018-010000590 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми попереднього кредиту у розмірі 7 000 грн за кредитним договором від 26 червня 2018 року.
Відповідно до пропозицій про укладення кредитного договору (оферти), кредитний договір складається з електронних документів, які містять всі істотні умови, та розміщені на сайті кредитора. Заявка формується на сайті після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором, відповіді позичальника про прийняття пропозиції, сформованої на сайті, та підписується позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 5-7,11-13).
Згідно долучених до матеріалів справи заявок від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), в них вказано лише прізвище, ім`я та по батькові заявника ОСОБА_1 без зазначення року народження, адреси проживання, місця працевлаштування та номера карткового рахунку заявника. Вказані заявки підписані електронним підписом та одноразовим ідентифікатором (а. с. 8, 14).
Надані позивачем підтвердження укладання між сторонами електронних кредитних договорів від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108 та від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 не підписані ОСОБА_1 (а. с. 9, 15).
Згідно письмового документу без назви ТОВ "Споживчий центр" відправив 7 000 UAH на картку НОМЕР_1, призначення платежу - видача по договору № 26.06.2018-100004108 (а. с. 10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "Споживчий центр" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.