Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 484/146/16-ц
провадження № 61-3299 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Чиханцов Микола Анатолійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Мельничука О. В. від 02 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М. від 21 січня 2020 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М. від 21 січня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 липня 2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, спорудами та присадибною земельною ділянкою площею 0,0473 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Від імені продавця по дорученню діяла ОСОБА_3 .
Вказувала, що при укладанні договору купівлі-продажу відповідач не повністю сплатила кошти, так як попросила відстрочення платежу і повинна доплатити ще 7 000 доларів США до кінця 2015 року, про що написала відповідну розписку, але зобов`язання не виконала.
З урахуванням наведеного, посилаючись на новацію боргу, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 164 500,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 02 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 та її представник -адвокат Ремський Є. В. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, але повторно не з`явились в засідання та не подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, від адвоката
Ремського Є. В. 02 жовтня 2019 року до суду надійшла заява про те, що договір на представництво інтересів ОСОБА_1 припинено за згодою сторін, на що ОСОБА_1 подала до канцелярії заяву про перенесення судового засідання на іншу дату, вказавши, що нею укладено договір з іншим адвокатом, але будь-якого підтвердження своєї заяви, суду не надала.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення позову
ОСОБА_1 без розгляду, оскільки причини неявки у судове засідання
06 вересня 2019 року ОСОБА_1 особисто або через свого
представника - адвоката Ремського Є. В. суду не повідомила. Щодо повідомленої адвокатом Ремським Є. В. причини неявки останнього в судове засідання 06 вересня 2019 року через його участь у заході з підвищення кваліфікації, то така причина не є поважною, оскільки будь-яких доказів участі в будь-якому закладі, особливо з урахуванням тривалого розгляду даної справи у суді, суду надано не було.
Щодо судового засідання, призначеного на 02 жовтня 2019 року,
то повідомлена позивачкою причина неявки (укладання угоди із іншим адвокатом), також не є поважною причиною, тому що доказів укладання угоди про надання професійної правничої допомоги, неможливості (наявність об`єктивних перешкод) укладання такої угоди раніше,
що забезпечило б представництво позивачки у суді 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 суду не надано.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 13 листопада 2019 року заяву ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи в сумі 9 397,12 грн на проведення експертиз та 66 050,00 грн за надання правової допомоги,
а всього 75 447 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право на компенсацію здійснених витрат через необґрунтовані дії відповідача. Надані ОСОБА_5 рахунки та квитанції на підтвердження вартості проведення судових експертиз є доведеними та підлягають відшкодуванню. Крім того, 01 вересня 2016 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір про надання правової допомоги, а 01 грудня 2017 року між ними укладено додаткову угоду. Копією довіреності від 05 вересня 2016 року підтверджено,
що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_6 представляти її інтереси,
у тому числі в суді. Вказаними договором та додатковою угодою підтверджено умови надання правової допомоги, а актом прийому-передачі надання правової допомоги підтверджено вартість наданої правової допомоги, яка складає 66 050 грн, квитанцією від 14 жовтня 2019 року підтверджено отримання оплати ОСОБА_6 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 13 листопада 2019 року скасовано, постановлено нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про компенсацію судових витрат, не визначився із тим, чи були процесуальні дії ОСОБА_1 необгрунтовані та які саме.
Суд апеляційної інстанції вказав, що інтереси відповідачки у суді представляв ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 05 вересня 2016 року, від 23 вересня 2019 року та договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2016 року з додатковою угодою до нього від 01 грудня 2017 року. Згідно із доданою до відзиву на апеляційну скаргу копією диплома про вищу освіту ОСОБА_6
є фахівцем у галузі права, а оскільки провадження у цій справі відкрито
у січні 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України"Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (29 вересня 2016 року), тому представництво у справі здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності. Таким чином, суд вважав, що зміни у законодавстві та певна невизначеність із порядком компенсації витрат на правову допомогу після таких змін не виключають віднесення до судових витрат у даній справі витрат на оплату правничої допомоги фахівця у галузі права, який не є адвокатом, але за умови доведеності і обґрунтованості цих витрат.
Подана представником ОСОБА_2 заява про компенсацію витрат на правову допомогу, здійснених ОСОБА_2, лише за те, що позивачка подала, на його думку, безпідставний позов, є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки зазначена заява не містить переконливих доводів і доказів необґрунтованості дій позивачки при звернення до суду з позовом, а наведені представником відповідачки аргументи свідчать про заперечення позовних вимог по суті. При цьому судом не було визнано поданий ОСОБА_1 позов завідомо безпідставним відповідно до положень статті 44 ЦПК України.
Щодо компенсації відповідачці витрат, пов`язаних з розглядом справи,
суд апеляційної інстанції зазначив, що представник відповідачки
ОСОБА_7 приймав участь у судових засіданнях 06 вересня 2019 року та 02 жовтня 2019 року, загальна тривалість судових засідань відповідно до протоколів судових засідань становила 12 хвилин, а згідно із умовами додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2017 року відповідачка та її представник домовились, що винагорода юристу за надання правової допомоги становить 1 000 грн на місяць незалежно
від кількості вчинених процесуальних дій і видів робіт з надання правової допомоги.Таким чином, з умов договору не вбачається конкретно визначеної оплати вартості правової допомоги за представництво інтересів відповідачки в суді (кількість відпрацьованих години/днів або залежно
від кількості судових засідань).
Стосовно передбаченої договором про надання правової допомоги преміальної виплати у розмірі 10% від нестягнутої суми позову, суд вказав, що вимоги про стягнення таких витрат також є передчасними з огляду на те, що спір по суті судом не розглянутий та необґрунтованість позовних вимог не встановлена.
Крім того, апеляційний суд вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесла або очікує понести відповідачка під час розгляду справи в суді першої інстанції до постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду ОСОБА_2 не подавався.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2019 року і постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 січня
2020 року й направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року
й залишити в силі ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року.
Надходження касаційних скарг до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати оригінал документа,
що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали,
а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, витребувано цивільну справу № 484/146/16-ц з Первомайського міськрайонного суду Миколаївського суду та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 09 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 02 жовтня 2019 року і постанову Миколаївського апеляційного суду
від 21 січня 2020 рокута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_8 мотивована тим, що суди зробили неправильну оцінку наданим доказам, що призвело до неправильності та неповноти встановлених обставин, які мають значення для справи, зокрема, про те, що вона повторно і без поважних причин не з`явилася в судове засідання.
Вважає, що суди невірно застосували пункт 3 частини першої статі 257 ЦПК України, оскільки 02 жовтня 2019 року від її представника - адвоката Ремського Є. В. у день слухання справи надійшла до суду першої інстанції заява про припинення договору на представництво інтересів в суді і вона вчасно подала до суду заяву про перенесення судового засідання, вказавши, що буде укладено новий договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, а оскільки договір з новим адвокатом ще не було укладено, тому будь-яких доказів на підтвердження заяви не могла подати.
Таким чином, вважає, що її конституційні права були порушені, причини неявки у судове засідання є поважними, оскільки просила відкладення розгляду справи через укладення договору про надання правової допомоги
з іншим адвокатом.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, судове рішення містить протиріччя між мотивувальною та резолютивною частинами,
а висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема про те,
що неодноразові неявки позивачки до суду, затягування розгляду справи і, як наслідок, залишення судом позовної заяви без розгляду,
є необґрунтованими діями позивачки.
Вважає, що залишення позовної заяви без розгляду за вказаних вище обставин є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тим фактам, що судовий процес тривав майже чотири роки,
що призвело до затягування позивачкою розгляду справи та зловживання її процесуальними правами, тому вважає, що суд повинен був застосувати вимоги статті 44 ЦПК України.
При цьому, зазначає, що судом першої інстанції було повністю дослідженні обставини справи, досліджено, що позивачка діяла недобросовісно, вводила суд в оману, що підтверджується проведеними експертизами та матеріалами справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначає, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2020 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтовані, оскільки суд апеляційної інстанції вірно дослідив фактичні обставини у цій справі, на підставі належно поданих доказів, вона не вчиняла необґрунтованих процесуальних дій, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
У травні 2020 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 безпідставна, оскільки позов поданий внаслідок її неправомірних дій, надавала неправдиві пояснення, вводила суд в оману, зловживала процесуальними правами. При цьому, вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 (залишення позову без розгляду)
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.