Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 324/1831/17
провадження № 61-9284св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне унітарне підприємство "Житло-Сервіс" Пологівської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року
в складі судді Каретник О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від
25 березня 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до судуз позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне унітарне підприємство "Житло-Сервіс" Пологівської міської ради (далі -
КП "Житло-Сервіс"), про вселення, встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та розподіл особових рахунків.
Позовна заява мотивована тим, що їй, її колишньому чоловіку ОСОБА_5, який помер у 2016 році, їхній доньці ОСОБА_6 (після шлюбу прізвище ОСОБА_7 ) та їхньому синові ОСОБА_6 (після шлюбу прізвище ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ) на праві спільної часткової власності у рівних частках належала
АДРЕСА_1 . Вона та її чоловік припинили шлюбні відносини 18 січня 2000 року, про що складено актовий запис № 11. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/4 частку у справі спільної часткової власності на спірну квартиру. У зв`язку з тим що батьки ОСОБА_5 та його син відмовилися від спадщини на користь його доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частку у справі спільної часткової власності на квартиру. При цьому 17 лютого 2017 року відповідач також отримала свідоцтво на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/20 частку. Таким чином, після прийняття спадкоємцями спадщини квартира належить на праві спільної часткової власності учасникам справи
у таких частках: позивачу 1/4, ОСОБА_3 - 1/4, ОСОБА_4 - 9/20 (1/4 + 1/5), відповідачу ОСОБА_2 - 1/20.
Після смерті ОСОБА_5 відповідач самовільно змінила замки у квартирі та стала перешкоджати позивачу й іншим співвласникам квартири проживати
в ній. Позивач із сином та донькою неодноразово зверталися до відповідача
з проханням надати їм ключі від квартири для реалізації свого права власності на житло, але вона їм відмовила. На теперішній час позивач із донькою змушені проживати у м. Запоріжжі у квартирі матері позивача, а її син знімає квартиру. Іншого власного житла ні позивач, ні її діти не мають. Добровільно впустити позивача з дітьми у спірну квартиру відповідач не бажає, чинить їм перешкоди
у праві володіння, користування та розпорядження їхнім майном (квартирою) на власний розсуд. Позивач зазначає, що відповідно до часток у праві спільної часткової власності на квартиру її частка становить 11,07 кв. м, частка доньки - 19,93 кв. м., частка сина - 11,07 кв. м., частка відповідача - 2,21 кв. м житлової площі у зазначеній квартирі. Незважаючи на те, що позивач та її діти
є співвласниками спірної квартири, лише відповідач користується нею за призначенням і фактично квартира знаходиться в її одноосібному користуванні.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права спільної часткової власності шляхом вселення її у квартиру
АДРЕСА_2 , встановити порядок користування спірною квартирою між її співвласниками з урахуванням розміру часток кожного з них, розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з утримання спірної квартири шляхом укладення КП "Житло-Сервіс" із ОСОБА_1,
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири з урахуванням встановленого порядку користування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2019 року, позов задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права спільної часткової власності шляхом вселення її у квартиру
АДРЕСА_2 .
Встановлено порядок користування цією квартирою між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з виділенням
у користування:
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - кімнати площею 18,8 кв. м з балконом площею 1,1 кв. м;
ОСОБА_3 - кімнати площею 15,7 кв. м з лоджією площею 1,7 кв. м;
ОСОБА_2 - кімнати площею 9,8 кв. м.
Залишено в загальному користуванні усіх співвласників квартири кухню площею 8,5 кв. м, ванну кімнату площею 2,5 кв. м, вбиральню площею 1,2 кв. м, коридор площею 8,9 кв. м.
Розділено особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири АДРЕСА_2 шляхом укладання
КП "Житло-Сервіс" із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири з урахуванням встановленого порядку користування.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником 1/4 частки у справі спільної часткової власності на спірну квартири, а відповідач, яка є власником 1/20 частки, своїми діями чинить перешкоди у користуванні позивачу спільним майном, що є підставою для вселення її до спірної квартири. Запропонований позивачем порядок користування квартирою найбільш повно враховує права усіх співвласників, у тому числі й відповідача, частка якої у спірній квартирі
є мізерною.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, на підставі чого ухвалив законне й обґрунтоване по суті рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили незаконність володіння нею квартирою. Вона, крім того, що є співвласником та добросовісним володільцем і користувачем квартири. Вселення в житло, яким вона користується, сторонніх осіб (колишньої дружини та дітей померлого чоловіка) порушує її раніше встановлене сервітутне право користування житлом. З огляду на добросовісність володіння, недоторканість житла, яким вона користується, та відсутність правової підстави проникнення в її житло вважає свої дії стосовно заборони доступу в житло іншим особам правомірними
і такими, що не можна розцінювати як створення перешкод іншим особам та порушення прав інших осіб. Позивач не надала доказів, що спірна квартира незаконно знаходиться у володінні та користуванні відповідача, а суди дійшли помилкового висновку щодо неправомірності її дій з не допуску у житло осіб, які не є членами її сім`ї і не проживають у квартирі. Суд першої інстанції не взяв до уваги норми закону щодо сервітутного права відповідача користуватися житлом. Вважає, що при вселенні до квартири сторонніх осіб (хоча
і співвласників) та встановленні спільного користування санвузлом, кухнею, коридором і ванною квартира фактично перетворюється у житловий осередок гуртожитку, але для закріплення можливості використання житла під гуртожиток законодавством встановлені спеціальні правила. Суди не посилаються на конкретну правову норму, яка надавала б позивачу право захисту в зазначений нею спосіб.
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона зазначила, що рішення суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на засадах верховенства права, є законними та обґрунтованими, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 19 липня 2019 року визнано поважними підстави для поновлення процесуального строку та поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності у рівних частках належала 3-кімнатна квартира
АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, а після його смерті спадщину, яка становила 1/4 частка у справі спільної часткової власності на спірну квартиру, поділено між спадкоємцями.
Частки у праві спільної власності були розподілені таким чином: ОСОБА_2 отримала після смерті чоловіка у спадок 1/20 частку; ОСОБА_1 залишилася належна їй у праві власності на вказану квартиру 1/4 частка, за ОСОБА_6 залишилася - 1/4 частка, ОСОБА_6 9/20 часток (1/4 + 1/5) у праві спільної часткової власності.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.