Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 694/1434/17
провадження № 61-193св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", яка підписана представником Лисенком Юрієм Миколайовичем на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В., та
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ "Катеринопільський елеватор", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, компенсації за затримку видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу № 131 від 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 27 вересня 2012 року в гараж автомобільний ТОВ "Катеринопільський елеватор" на посаду водія автотранспортних засобів 1-ї категорії. Згідно наказу ТОВ "Катеринопільський елеватор" № 132 від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із втратою довіри на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП. Підставою його звільнення, як зазначено у наказі № 132, став висновок за результатами службової перевірки від 28 вересня 2017 року.
Позивач вказував, що жодних протиправних дій чи дій, які б порушували виконання ним покладених на нього трудових обов`язків відповідно до укладеного трудового договору він не вчиняв, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності жодного разу не притягувався, а тому вважав що у відповідача відсутні були підстави для його звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП, у зв`язку з чим він має бути поновленим на роботі. На момент подання позовної заяви до суду вимушений прогул складає 22 робочих дні, тобто, з 19 жовтня 2017 року по 16 листопада 2017 року.
Після отримання інформації про перераховану заробітну плату, стало відомо, що заробітна плата ОСОБА_1 за серпень та вересень 2017 року складає 16 586,14 грн. З урахуванням стягнутих податків та відрахованих аліментів на утримання дитини, заробітна плата становить 25 754,88 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата за вказаний період становить 598,95 грн. А тому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 13 176,90 грн.
Заробітна плата за час його роботи відповідачем була виплачена не в повному обсязі. Борг відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період з 20 вересня 2012 року по 30 червня 2017 року становить 40 765,20 грн. Крім того за затримку розрахунку при звільненні відповідач має виплатити ОСОБА_1 - 13 176,90 грн. Крім того відповідачем не була видана трудова книжка ОСОБА_1 в день його звільнення, оскільки трудову книжку він отримав лише 02 листопада 2017 року, а тому з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 6 588,45 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки (11 днів).
Позивач зазначав, що ситуація, яка склалася після його звільнення змушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, викликає в нього постійне почуття тривоги, пригніченість, розпачу, негативно позначається на його здоров`ї та душевному стані, а тому компенсацію завданої йому моральну шкоду оцінював в 5 000 грн.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати наказ № 132 від 19 жовтня 2017 року про його звільнення із займаної посади водія автотранспортних засобів 1 категорії ТОВ "Катеринопільський елеватор" на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП незаконним;
поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів І категорії ТОВ "Катеринопільський елеватор" з 19 жовтня 2017 року;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 285,60 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату у розмірі 2 111,75 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 5 164,28 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 невиплачену надбавку за класність в розмірі 83 077,64 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за роботу у святкові і неробочі дні в розмірі 49 069,68 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за роботу у нічну зміну в розмірі 22 418,06 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 незаконні утримання із заробітної плати: за видану продукцію 11 443,84 грн, за понесені витрати 2 526,00 грн, за перевищення ліміту мобільного зв`язку 586,16 грн, а всього 14 556 грн;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 5 000 грн у рахунок компенсації завданої моральної шкоди;
стягнути із ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 960 грн та оплатою за надану правничу допомогу в сумі 34 803 грн;
допустити негайне виконання судового рішення в межах виплати ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року у складі судді: Дудніченко В. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільский елеватор" 5 164,28 грн середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він зробив усвідомлено або з необережності, що дає підставу роботодавцю не довіряти такому працівникові. Як правило, такі дії мають корисливий характер. Це крадіжки цінностей, використання їх у своїх особистих цілях, порушення правил торгівлі, відпуск товарів у борг, порушення правил зберігання матеріальних цінностей, допущення недостачі або надлишків товарів, халатне відношення до роботи тощо. Для втрати довіри не обов`язково, щоб шкода була нанесена. Досить, щоб працівник своїми діями створив можливість для заподіяння шкоди. Факт добровільного відшкодування заподіяного збитку не перешкоджає звільненню за мотивом втрати довіри. Вчинення винних дій працівника, що призвели до втрати довіри до нього з боку власника чи уповноваженого ним органу, може бути як умисним так і з необережності. Для правових наслідків звільнення з цих підстав не має значення, чи працівник свідомо і умисно вчиняв винні дії чи легковажно ставився до своїх обов`язків, або з необережності допустив дії, що дають ґрунтовні підстави для втрати довіри до нього. Висновок власника або уповноваженого ним органу про втрату довіри до працівника має бути обґрунтований та підтверджений доказами. Краще, коли ці докази оформлені документально. Наприклад, є підтвердження інвентаризаційним актом, актами ревізії чи іншими документами. Таким чином роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника;
згідно висновку службової перевірки від 28 вересня 2017 року було встановлено, що водієм ОСОБА_1 при перевезенні комбікорму з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на "Оріль-Лідер" за кожен рейс з недостачею комбікорму в середньому 48 кг. У судовому засіданні досліджені 47 товарно-транспортні накладні водія ОСОБА_1 за 2017 рік при перевезенні вантажу (комбікорму) з ТОВ "Катеринопільський елеватор" до місця розвантаження ТОВ "Миронівська птахофабрика", ПАТ "Оріл-Лідер" нестача комбікорму складала від 20 до 60 кг. У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував нестачу комбікорму, але даний факт пов`язував з технічними несправними вагами як при погрузці так і на місці розвантаження комбікорму. Доводи ОСОБА_1 про технічні несправні ваги, спростовується свідоцтвами про перевірку автоматизованого ваговимірювального комплексу на ТОВ "Катеринопільський елеватор", ТОВ "Миронівська птахофабрика", ПАТ "Оріл-Лідер", які є технічно справними (похибка "0");
робота ОСОБА_1 як водія автотранспортного засобу, була безпосередньо пов`язана з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, що полягало в їх прийнятті та транспортуванні за відповідними товаро-супровідними документами. Своїми діями ОСОБА_1 (нестача комбікорму), давав підставу адміністрації ТОВ "Катеринопільський елеватор" для втрати довіри до нього, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП було проведено за наявності відповідних підстав для такого звільнення та є законним;
посилання позивача на відсутність між ним та ТОВ "Катеринопільський елеватор" договору про матеріальну відповідальність та посадової інструкції, суд відхилив, оскільки договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між адміністрацією ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ОСОБА_1 було підписано 04 січня 2014 року. Крім цього суд зазначив, що не укладення договору про повну матеріальну відповідальність не є доказом незаконності звільнення, оскільки наявність договору не є обов`язковою умовою для звільнення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, що відповідає висновку, викладеному в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року у справі № 203/2181/15-ц;
оскільки не встановлено порушень трудового законодавства при звільненні позивача, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які є похідними від вимог про незаконність звільнення та поновлення на роботі;
позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати, невиплаченої надбавки за класність, невиплаченої доплати за роботу у святкові і неробочі дні, невиплаченої доплати за роботу у нічну зміну, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, незаконні утримання з заробітної плати за видану продукцію за перевищення ліміту мобільного зв`язку не підлягають задоволенню, оскільки заробітна плата нараховувалась відповідно до Закону України "Про оплату праці";
позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 5 164,28 грн підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 47 КЗпП у день звільнення ОСОБА_1 19 жовтня 2017року повинна була видана належним чином оформлена трудова книжка. ОСОБА_1 отримав трудову книжку 02 листопада 2017 року. Затримка у видачі трудової книжки становить 11 днів, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 164,28 грн середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ № 132 від 19 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів 1 категорії ТОВ "Катеринопільський елеватор" на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів 1 категорії ТОВ "Катеринопільський елеватор".
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 285,60 грн без врахування податків та інших обов`язкових зборів.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 2 500 грн.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 586,16 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 920 грн.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь держави судовий збір в сумі 5 948,12 грн.
Стягнуто з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 980 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання постанови в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМ України. Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено вичерпний перелік посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність - договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може бути укладений з працівниками, що обіймають посади або виконують роботи (додаток № 1 до даної постанови), безпосередньо пов`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Посада водія у Переліку посад і робіт, з якими підприємством, установою, організацією може бути укладений письмовий договорі про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевозки або застосування в процесі виробництва - відсутня. Додаток № 1 передбачає виконання наступних робіт, при виконанні яких з працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність, зокрема, прийом і обробка для доставки (супроводу) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їх доставка (супровід), видача (здача). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП потрібна наявність таких умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); винна дія працівника; втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав втрати довіри може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри. Таким чином основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14;
вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Відповідно до посадової інструкції водія автотранспортних засобів ТОВ "Катеринопільський елеватор", яка діє з 01 червня 2013 року та затверджена директором підприємства ОСОБА_2, водій автотранспортних засобів має перелік завдань та обов`язків, однак, відповідно до змісту цієї посадової інструкції зміст трудових обов`язків водія не носить відповідального, підзвітного характеру з обліку, контролю та зберігання вантажу, у зв`язку з чим колегія суддів зробила висновок про те, що позивач не відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, а тому позивач не відноситься до переліку осіб, які підлягають звільненню за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що вантаж, а саме комбікорм, який перевозив позивач, переданий йому під звіт та що позивач несе відповідальність за його подальший облік, рух і зберігання. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу про його звільнення незаконним підлягають задоволенню;
оскільки позивач без законної підстави був звільнений з роботи, він відповідно до статті 235 КЗпП підлягає поновленню на попередній роботі - на посаді водія автотранспортних засобів 1 категорії ТОВ "Катеринопільський елеватор";
середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача становить 103 285,60 грн, тобто за 220 робочих днів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню;
враховуючи, що в результаті незаконного звільнення були порушені права ОСОБА_1, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, то позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково і стягнути з ТОВ "Катеринопільський елеватор" на користь ОСОБА_1 2 500 грн компенсації моральної шкоди;
при відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати, невиплаченої надбавки за класність, невиплаченої доплати за роботу у святкові і неробочі дні, невиплаченої доплати за роботу у нічну зміну, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, незаконні утримання з заробітної плати за видану продукцію, суд першої інстанції вважав, що заробітна плата нараховувалась позивачу відповідно до Закону України "Про оплату праці". Апеляційний суд вказав, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Катеринопільський елеватор" заробітної плати у розмірі 2 111,75 грн, невиплаченої надбавки за класність в розмірі 83 077,64 грн, невиплаченої доплати за роботу у святкові і неробочі дні в розмірі 49 069,68 грн, невиплаченої доплати за роботу у нічну зміну в розмірі 22 418,06 грн, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення незаконних утримань із заробітної плати за видану продукцію в сумі 11 443,84 грн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, а саме у зв`язку з їх недоведеністю. Згідно розрахункових листків у травні 2014 року, у липні 2014 року, у вересні 2015 та у вересні 2017 року нарахування заробітної плати відбувалось належним чином, без допущення арифметичних та інших помилок. Тому твердження позивача про те, що у вказані місяці мало місце недонарахування та недоплата заробітної плати є такими, що не підтверджуються матеріалами справи;
доводи апеляційної скарги про те, що мала місце недоплата заробітної плати в грудні 2014 року, оскільки був неправильно перенесений борг по заробітній платі з листопада на грудень 2014 року, колегія суддів відхилила, оскільки сума, на яку був зменшений розмір боргу на початок грудня 2014 року, є розміром утриманих аліментів за листопад 2014 року, відрахування яких в розрахунковому листі помилково не було відображено. Вказані обставини підтверджуються даними розрахункових листків за період з червня 2014 року, згідно яких з вказаного часу за виконавчим листом із заробітної плати ОСОБА_1 проводились відрахування аліментів, що спростовує твердження апеляційної скарги про недоплату заробітної плати позивачу в цей період;
стосовно невиплати надбавки за класність в розмірі 83 077,64 грн, то як на підставу її нарахування ОСОБА_1 посилався на Додаток № 10 до Колективного договору ТОВ "Катеринопільський елеватор" 2011-2013 років, а саме - Положення про виплату доплат і надбавок працівникам ТОВ "Катеринопільський елеватор" на 2011 рік, тобто, на період коли ОСОБА_1 на підприємстві не працював, оскільки був прийнятий на роботу з 27 вересня 2012 року. Інших доказів щодо ненарахування та невиплати відповідачем такої надбавки в період з 2012 по час звільнення, позивач суду не надав, а згідно умов Колективного договору на 2011-2013 роки та Колективного договору від 31 жовтня 2014 року щодо оплати праці виплата за класність водіям вантажних і легкових автомобілів, автобусів на підприємстві з 2012 року передбачена не була, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню;
позовні вимоги про стягнення невиплаченої доплати за роботу у святкові і неробочі дні в розмірі 49 069,68 грн та невиплаченої доплати за роботу у нічну зміну в розмірі 22 418,06 грн також не підлягають задоволенню. Згідно розрахункових листів позивачу за час роботи на підприємстві проводилась виплата наднормових та нічних у складі додаткової заробітної плати і окрема доплата за роботу в святкові та неробочі дні при наявності таких. Оскільки нарахування та виплата нічних та доплата за роботу у святкові та вихідні дні ОСОБА_1 відповідно до розрахункових листків проводилась, за час роботи на підприємстві, останній питання про невідповідність вказаних виплат не ставив, твердження позивача про те, що вказані виплати не проводились є такими, що спростовуються матеріалами справи. Проведений розрахунок щодо невиплати вказаних платежів не може бути прийнятий до уваги оскільки нарахування заробітної плати проводиться відповідно до кількості днів та годин відпрацьованого часу, облік яких ведеться роботодавцем в передбаченому законом порядку, а посилання позивача на те що вказаний облік не відповідає дійсності не підтверджений належними та допустимими доказами;
вимоги про стягнення незаконно утриманих із заробітної плати коштів за видану продукцію в розмірі 11 443,84 грн за період роботи також не підлягають задоволенню. Згідно розрахункових листів працівникам, у тому числі і ОСОБА_1, за період роботи у відповідача проводилась виплата премії в натуральному вигляді продукцією власного виробництва щомісячно в кількості трьох курей. Ця обставина позивачем та його представником не заперечувалася. Оскільки вартість премії виданої в натуральній формі відповідно до розрахункових листів визначалась також в грошовому виразі і відображалась в нарахуваннях, відповідно її вартість відображалась і в частині утримань із заробітної плати, а тому твердження ОСОБА_1 про незаконне утримання із заробітної плати коштів в сумі 11 443,84 грн, які фактично є вартістю отриманої продукції в натуральній формі, є безпідставними;