Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/14034/16-ц
провадження № 61-6323св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4,
третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2018 року в складі судді: Луняченка В. О., та постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Калараш А. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року у справі № 2-2266/09, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1 шляхом звільнення ділянки площею 102 кв. м і знесення самовільних споруд: 1-5 площею 10,9 кв. м; 1-4 площею 26,0 кв. м; 1-6 площею 7.0 кв. м; 1-7 площею 10 кв. м; 1-8 площею 7,8 кв. м; 1-9 площею 5,8 кв. м.
Проте виконати це рішення неможливо у зв`язку із незаконним проживанням у зазначених спорудах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 просив:
виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4 з приміщень 1-5, площею 10,9 кв. м, 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м, 1-9 площею 5,8 кв. м, розташованих на земельній ділянці площею 102 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4 з приміщень 1-5, площею 10,9 кв. м, 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м, 1-9 площею 5,8 кв. м, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_1 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
приміщення 1-5 площею 10,9 кв. м; 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м; 1-9 площею 5,8 кв. м розташовані на земельній ділянці при будинку АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1, є самочинно збудованими ОСОБА_2 і підлягаючими знесення за її рахунок;
фактичне користування зазначеними приміщеннями визнається відповідачами, а тому згідно частини першої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню;
користування цими приміщеннями сторонніми особами без згоди ОСОБА_1 є незаконним та таким, що порушує права останнього на користування земельною ділянкою, виділеною у користування ОСОБА_1 як власника Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;
житло, право проживання в якому мають ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4, як члени сім`ї ОСОБА_2, це 81/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, де безпосередньо мешкає сама ОСОБА_2, а не самовільно збудовані приміщення, які розташовані на частині земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1, та які підлягають знесенню за рахунок ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили;
судовим рішенням, яке вступило в закону силу, визначено порядок користування земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_1 між співвласниками даного домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
на частині земельної ділянки, яка виділена у користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 самочинно зведено приміщення 1-5, площею 10,9 кв. м, 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м, 1-9 площею 5,8 кв. м;
судовим рішенням, яке вступило в законну силу, зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1, шляхом звільнення ділянки площею 102 кв. м і знесення самовільних споруд: 1-5 площею 10,9 кв. м; 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м; 1-9 площею 5,8 кв. м;
судовим рішенням, яке вступило в законну силу визнано неправомірними і скасовано рішення виконкому Одеської міської ради № 1476 від 11 грудня 2008 року "Про прийняття в експлуатацію прибудов літ. "аі, аЗ" до жилого будинку літ. "А", жилого будинку літ. "ЖЖ1ж" та гаража літ. "Г", що належить ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1" і розпорядження Київської районної адміністрації № 108 від 19 лютого 2009 року "Про затвердження розрахунку ідеальних часток в домоволодінні АДРЕСА_1";
під час примусового виконання судового рішення про знесення самочинних будівель, які розташовані в межах частини земельної ділянки, виділеній у користування ОСОБА_1, у цих будівлях проживають ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_4, і ця обставина перешкоджає примусовому виконанню судового рішення про знесення самочинних будівель. Тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та виселив відповідачів з приміщень розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_1 ;
відповідно до вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. У відповідачів наявне інше житло, а саме 81/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які використовуються ОСОБА_2 та в якому мають право на проживання члени її сім`ї;
доводи апеляційної скарги про те, що суд, виселяючи відповідачів з самочинно зведених приміщень 1-5, площею 10,9 кв. м, 1-4 площею 26,0 кв. м, 1-6 площею 7,0 кв. м, 1-7 площею 10 кв. м, 1-8 площею 7,8 кв. м, 1-9 площею 5,8 кв. м та зазначивши у рішенні точну адресу земельної ділянки - АДРЕСА_1, вийшов за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів відхилила, оскільки згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 встановлено яка саме земельна ділянка виділена йому у користування, де саме знаходяться самочинно збудовані приміщення, що підлягають знесенню і якими користуються відповідачі, перешкоджаючи таким чином виконанню судового рішення, яке вступило в законну силу;
доводи апеляційної скарги про те, що на момент реєстрації у відповідачів було в наявності свідоцтво про право власності на житлові приміщення, з яких вони виселені оскарженим судовим рішенням, колегія суддів відхилила, оскільки підстави, згідно з якими вказані приміщення були прийняті в експлуатацію, скасовані судовим рішенням, яке вступило в законну силу;
колегія суддів зазначила, що рішенням суду першої інстанції про виселення відповідачів дійсно допущено втручання у їх житлові права, проте вказане втручання переслідувало законну мету, відбулося на підставі закону і з урахуванням всіх встановлених у справі обставин при вжитті судом заходів у вигляді виселення було дотримано і не перевищено баланс інтересів сторін у демократичному суспільстві.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач просив виселити відповідачів з приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 102 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, тоді як суди зазначили про виселення відповідачів з приміщень, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Позивач позовні вимоги не уточняв;
суди виселили неповнолітнього ОСОБА_4, який не залучений до участі у справі відповідачем і позивач позовні вимоги не уточняв;
держава забезпечує права дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем;
ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 мають право користування житловим приміщенням, та ніхто їх не позбавив цього права. На момент реєстраціївідповідачів у спірних приміщеннях були законні підстави для цього.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що на підставі договору дарування від 18 липня 2001 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою "А", загальною житловою площею 48,1 кв. м, та надвірних споруд "Б" - сарай з льохом, "Г" - гараж, "Е" - сарай, № 1,4-10 - огородження, 1 - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 468 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 8354, зареєстрований в КП "ОМБТІ та РОН" кн. 12 доп-стр 85-р 18998 від 17 серпня 2001 року.
Відповідно до свідоцтва, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 19 березня 2009 року, 81/100 частина об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2, на праві спільної часткової власності. 81/100 частина об`єкту складається з: в житловому будинку літ. "А": 2-1- веранда, площею 10,0 кв. м; 2-2-коридор, площею 4,1 кв. м; 2-3-кухня, площею 7,8 кв. м; 2-4-санвузол, площею 9,1 кв. м; 2-5 - житлова, площею 11,2 кв. м; 2-6 - житлова, площею 9,0 кв. м; загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 20,2 кв. м; в житловому будинку літ. "Ж": 1-1 - кухня, площею 5,6 кв. м; 1-2 - санвузол площею 5,6 кв. м; 1-3 - житлова площа 9,9 кв. м; 1-4-житлова площею 26,0 кв. м; 1-5 - житлова площею 10,9 кв. м; 1-6-кухня площею 7,0 кв. м; 1-7 - веранда площею 10,0 кв. м; 1-8 - житлова площею 7,8 кв. м; 1-9 - житлова площею 5,8 кв. м; загальною площею 88,6 кв. м, житловою площею 60,4 кв. м; льоху літ. "З", відображених у технічному паспорті від 23 січня 2009 року. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11 грудня 2008 року № 1476, розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 лютого 2009 року № 108; замість свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 листопада 2001 року, посвідченого Сегенюк С. Б., державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори у реєстрі за № 3-4614, зареєстрованого ОМБТІ та РОН від 10 червня 2002 року в реєстрову книгу за № кн. 12 доп. стор. 85 реєстр. № 18998.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2005 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і визначено порядок користування земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1 між власниками по 1/2 частки кожному. Межі розподілу між ділянками співвласників встановлені наступним шляхом: від вул. 6-та лінія на відстані 7,80 м від лівої бокової межі по кам`яному розподілювальному паркану довжиною 0,45 м; поворот наліво по стіні житлового будинку загальною довжиною 0,65 м; поворот направо по стіні житлового будинку загальною довжиною 8,45 м; поворот направо по осях розділових перегородок, що відокремлюють частини житлового будинку співвласників до перетину з протилежної зовнішньої стіни житлового будинку; поворот наліво по стіні житлового будинку довжиною 5,15 м; поворот наліво по стіні житлового будинку довжиною 0,45 м; поворот направо за існуючим розподілювальним парканом довжиною 2,0 м.; поворот наліво довжиною 3,0 м; поворот направо по похилій лінії довжиною 4,3 м до зовнішньої грані стіни пом. 1-8 в літ. "Ж"; поворот наліво довжиною 11,8 м. до перетину з лівої бокової межі ділянки на відстані 6,35 м. від задньої межі. Зобов`язано співвласників забезпечити доступ на період ремонтних робіт: для співвласника ОСОБА_1 до зовнішньої стіни прим. 1-3,1-4, 1-5, 1-7. Для співвласника ОСОБА_2 до зовнішньої стіни прим. 2-6.
Ухвалою колегії суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2005 року залишено без змін.