ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/8956/14
касаційне провадження № К/9901/26351/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі у тексті - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Мамчур Я.С., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС" (далі у тексті - ТОВ "КОМПАС", Товариство) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 № 0005142201, № 0005132201,
У С Т А Н О В И В:
У 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАС" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (правонаступник - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.05.2014 № 0005142201, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компас" з податку на прибуток у сумі 1 052 899, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 526 449, 50 грн, а також № 0005132201, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Компас" з податку на додатну вартість у сумі 1 060 366, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 530 183, 00 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що висновки акту перевірки від 14.05.2014, за якими прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав, вважає їх необґрунтованими та такими, що базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих щодо незаконності господарської діяльності контрагентів позивача, а також не підтверджені належними доказами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005142201, № 0005132201.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 задоволено частково касаційну скаргу відповідача, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Цією ж ухвалою Вищий адміністративний суд України допустив заміну відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС України у м. Києві.
За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосереднє здійснення їх учасниками даних господарських операцій, рішення прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, тому вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що відповідач у касаційній скарзі не навів жодної фактичної обставини, яка б спростовувала висновки судів, не спростував належним та допустимим доказом обставин, встановлених рішеннями судів, у чому полягала їх незаконність, не навів у скарзі норми ані матеріального, ані процесуального права, які підтверджували б дані доводи, а тому просить Суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 21.12.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 22.12.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 28 квітня по 06 травня 2014 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Леонайдс Кепітал", ТОВ "Гресленд", ТОВ "Девайн Інтервест", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Камфод Естейт", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Нью Девелопмент", ТОВ "Укрбуд-Капітал" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої було складено акт від 14.05.2014 №181/1/22-20-31028801.
Досліджуючи висновки вказаного акту суди встановили, що податковий орган дослідив господарські взаємовідносини позивача не з усіма переліченими контрагентами, а лише з ТОВ "Леонайдс Кепітал", ТОВ "Гресленд", ТОВ "Девайн Інтервест", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Нью Девелопмент". Так, за результатами перевірки цих контрагентів, відповідач встановив порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 052 899, 00 грн, а також пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, що призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 060 366, 00 грн.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.05.2014 № 181/1/22-20-31028801, згідно з висновками якого за встановлені порушення Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 29ю05ю2014 №0005132201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі на 1 590 549, 00 грн, за основним платежем у сумі 1 060 366, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 530 183, 00 грн, а також податкове повідомлення - рішення №0005142201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 1 579 348, 50 грн, за основним платежем у сумі 1 052 899, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 526 449, 50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період, який перевірявся, ТОВ "КОМПАС" відобразило в податковому обліку операції із суб`єктами господарської діяльності, із якими контролюючим органом встановлено відсутність реальності вчинення господарської операції з контрагентами: ТОВ "Леонайдс Кепітал", ТОВ "Гресленд", ТОВ "Девайн Інтервест", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Нью Девелопмент".
Твердження відповідача при визначенні позивачу грошових зобов`язань з податків на прибуток та на додану вартість обґрунтовані тим, що останнім безпідставно віднесено витрати на зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та сформовано податковий кредит внаслідок придбання послуг та замовлення робіт у вищевказаних контрагентів. Так, відповідач вважає, що взаємовідносини позивача з контрагентами не мали реального характеру. Цей висновок базується на аналізі відомостей АІС "Податковий блок" та податкової інформації, що була отримана відповідачем від інших податкових інспекцій.
Як убачається із матеріалів справи, під час податкової перевірки позивача відповідачем враховано наступну податковому інформацію:
- акт Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.05.2013 року №1872/22.3/37507849 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Девайн Інтервест" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2012 року по 30 квітня 2013 року";
- акт Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.05.2013 №1873/22.3/37633760 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гресленд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2012 року по 30 квітня 2013 року";
- акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.04.2014 №998/26-59-22-01/38910095 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нью Девелопмент" із контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01 грудня 2013 року по 29 лютого 2014 року";
- акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2014 №774/22-03/38824295 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ладготрейд" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 липня 2013 року по 31 січня 2014 року";
- акт Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.05.2013 №1850/22-3/37568304 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Леонайдс Кепітал" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Дінвол Профіт" за період з 01 серпня 2012 року по 30 березня 2013 року".
Зважаючи на те, що відповідним податковим інспекціям не вдалось провести зустрічні звірки контрагентів позивача на предмет взаємовідносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками через відсутність об`єктів звірок за місцем знаходження, відповідач дійшов висновку, що вищеназвані контрагенти не мали можливості реально здійснювати господарські операції з позивачем з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу необхідних матеріальних, трудових та інших ресурсів й умов, і що позивач вів діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди за рахунок документальної фіксації таких господарських операцій без їх фактичного здійснення.
Однак, під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем у повному обсязі було надано до податкової перевірки і суду первинні та інші документи, складання яких підтверджувало реальність господарських відносин із вищевказаними контрагентами, а також надано пояснення й докази щодо того, що понесені за цими операціями витрати пов`язані із здійсненням власної господарської діяльності.
Так, господарська діяльність, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України до об`єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Положеннями статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.
Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.
Так, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - Закон № 996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Обов`язкові реквізити первинних документів визначені частиною 2 цієї норми права.
За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закону № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.
Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "КОМПАС" є юридичною особою, платником податків на прибуток та на додану вартість, на час спірних правовідносин перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Основним видом діяльності ТОВ "КОМПАС" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того, згідно з КВЕД, позивач здійснював: діяльність із консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; діяльність у сфері права; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; купівлю та продаж власного нерухомого майна; консультування з питань інформатизації.