РІШЕННЯ
Іменем України
14 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/327/20
адміністративне провадження №П/9901/327/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
головуючого судді - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Уханенка С.А., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Пантюхової Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження
адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Верховний Суд про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
1. 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з вказаною позовною заявою.
1.1. З урахуванням поданої 03 грудня 2020 року заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить
- визнати протиправними дії Президента України Зеленського В.О. щодо безпідставної відмови йому у задоволенні його звернення від 14 серпня 2020року про повну аморальність і неадекватність суддів системи судоустрою України, нелегітимність судової влади України, незаконність судових рішень та забезпечення права на справедливий суд, утвореного законом, безпосередньо (без посередників) Президентом України ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. в місячний строк розглянути його заяву від 14 серпня 2020 року в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", перевірити за безпосередньої участі позивача факти, викладені ним в цій заяві, і прийняти реальне рішення, письмово повідомити його про результати перевірки цієї заяви та про суть прийнятого рішення;
- відшкодувати йому за рахунок держави Україна моральну шкоду в сумі 15000000,00 гривень, завдану Президентом України (Офісом Президента України) внаслідок порушення його конституційного права на звернення за захистом до Президента України і органів державної влади України щодо реалізації його порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного статтями 15 і 17 Цивільного кодексу України, статтями 1 і 7 Закону України "Про звернення громадян", статтею 40 Конституції України та його конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтями 15-17 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статтею 55 Конституції України.
Стислий виклад позицій учасників справи
2. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у своїй заяві від 14 серпня 2020 року, надісланій рекомендованим листом на адресу Глави держави, він вимагав: Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган Президента України із високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві; доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, які винесені судами України за судовими справами заявника за період з 24 серпня 1991 року і до теперішнього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості і чинності (дійсності); за результатами цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку із нелегітимністю судів системи судоустрою України і повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України; здійснити перевірку викладених в заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ; забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.
2.1. ОСОБА_1 посилається на те, що строк розгляду звернення, визначений Законом України "Про звернення громадян", закінчився, проте його порушене право на справедливий суд, утворений законом, Президентом України не поновлене; викладені у зверненні факти не перевірені; відповідь про результати перевірки та про суть прийнятого рішення від Президента України йому не надходила.
2.2. Також в поданому до Суду позові ОСОБА_1 звертає увагу, що в означеному зверненні до Президента України від 14 серпня 2020 року він не оскаржував незаконність і необґрунтованість судових рішень, не вимагав їх скасування, скільки судові рішення за його справами набрали законної сили і скасуванню не підлягають. Зазначає, що у цьому зверненні він вимагав особисто від Президента України перевірити, викладені в його заяві факти.
2.3. Позивач вказує, що на свою заяву від 14 серпня 2020 року він отримав лист-відповідь керівника Офісу Президента України Єрмака А.Б. від 19 листопада 2020 року №02-91/2579, який надійшов на його адресу 25 листопада 2020 року, після закінчення строку розгляду його звернення і відкриття Верховним Судом за його позовом адміністративного провадження в цій справі. На думку ОСОБА_1, ця відповідь є фіктивною формалізованою відпискою, оскільки означений лист-відповідь підписаний особою яка, згідно із статтями 14-16 Закону України "Про звернення громадян", не має права розглядати його звернення, що адресоване на ім`я Президента України Зеленського В.О. Оскільки керівник Офісу Президента України Єрмак А.Б. не є Президентом України, тому, за твердженням позивача, він не має права приймати рішення за результатами розгляду його заяви від імені Президента України і підписувати від його імені документи юридичного значення (правові акти).
2.4. Вважає, що такою протиправною бездіяльністю Президента України порушено його особисте немайнове право громадянина України на захист цивільних прав і інтересів безпосередньо (без посередника) Президентом України - керівником держави Україна - органом вищої державної влади України.
3. 09 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду від третьої особи в справі - Верховного Суду надійшло письмове пояснення щодо позову, за змістом якого останній зазначив про відсутність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову та навів відповідні міркування щодо цього. Крім цього, просив суд розглядати указану справу без його участі.
4. 20 листопада 2020 року представником Президента України Зеленського В.О. - Пантюховою Л.Р. на адресу Верховного Суду подано письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого остання висловлює думку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зазначає, що його звернення розглянуте із дотриманням вимог чинного законодавства та меж повноважень, наданих Президенту України та Керівнику Офісу Президента України. Вказує, що за результатами цього звернення позивачу надано повну та ґрунтовну відповідь. Водночас звертає увагу, що вимоги ОСОБА_1 до Президента України є втручанням в дискреційні повноваження останнього та суперечать повноваженням адміністративного суду. Представник відповідача наголошує на тому, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви. Також висловлює думку про те, що ОСОБА_1 у цьому позові не довів наявність завданої йому моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тому вважає позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди такою, що задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
5. 03 грудня 2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просив читати його вимоги у редакції, що зазначена в цій заяві, та надав додаткові пояснення та обґрунтування заявленого ним позову.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Губської О.А., суддів Білак М.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в цій адміністративній справі та відповідно до частини другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23 листопада 2020 року об 11:30 годині. Задоволено клопотання позивача про забезпечення його участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції, забезпечення проведення судового засідання доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.
8. 23 листопада 2020 року розгляд цієї справи не відбувся, у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
9. Наступне судове засідання призначено на 11:00 годину 14 грудня 2020 року.
10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року у зв?язку з перебуванням судді Калашнікової О.В. на лікарняному здійснено її заміну на суддю Радишевську О.Р.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року задоволено заяву позивача, що надійшла 08 грудня 2020 року, про забезпечення його участі у судовому засіданні 14 грудня 2020 року в режимі відеоконференції, забезпечення проведення судового засідання доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.
12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року у зв?язку з перебуванням судді Радишевської О.Р на лікарняному здійснено її заміну на суддю Уханенка С.А.
13. 14 грудня 2020 року представник третьої особи у судове засідання не з?явився.
14. З урахуванням положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, висловленого третьою особою у поясненні щодо позову клопотання про розгляд справи за його відсутності, що надійшло до Верховного Суду 09 листопада 2020 року, а також думки учасників справи, Суд визнав можливим здійснювати розгляд справи за відсутності вказаної особи.
15. Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позову з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач акцентував увагу на тому, що є ветераном війни - інвалідом війни 2 групи, а тому відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" його заява повинна бути розглянута особисто Президентом України як першим керівником державного органу. Натомість, його заява від 14 серпня 2020 року в порушення вказаної норми закону розглянута не особисто Президентом України, а Керівником Офісу Президента України.
16. Крім того, позивач звернув увагу на те, що Офіс Президента України не має статусу юридичної особи, діє на правах допоміжного органу Президента України та його керівник не є заступником Президента України, а тому не має права підписувати від імені Глави держави документи правового характеру. Водночас, його заява адресована безпосередньо Президенту України, який і повинен був особисто надати на неї відповідь.
17. Уточнив, що для розгляду його заяви Президент України повинен був створити відповідну комісію та здійснити перевірку фактів, що викладені у заяві. При створенні такої комісії Президент України повинен керуватися повноваженнями, наданими йому нормами Закону України "Про національну безпеку України".
18. Оскільки його заяву Президент України не розглянув, позивач вважає, що ця заява розглянута неправильно та не тією особою, яка повинна надавати відповідь за Законом, а тому фактично не є розглянутою до сьогодні, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку Глави держави.
19. Представник відповідача Пантюхова Л.Р. у судовому засіданні заперечила проти вимог позову, просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Наголошувала на тому, що до повноважень Президента України не віднесено розгляд заяв, поданих на підставі Закону України "Про звернення громадян", а також Глава держави не має визначеного чинним законодавством права створювати комісію, з вимогою про створення якої до нього звернувся позивач. Також зауважила, що надання відповіді на заяву позивача віднесено до компетенції Керівника Офісу Президента України як першого керівника органу.
Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
20. Позивач звернувся до Президента України із зверненням від 14 серпня 2020 року.
21. У цьому зверненні він вимагав:
- Указом Президента України утворити незалежну тимчасову спеціальну комісію чи інший допоміжний орган Президента України із високопрофесійних спеціалістів у сфері юриспруденції для перевірки фактів, викладених ним у цій заяві;
- доручити Міністерству юстиції України провести правову експертизу судових рішень, які ухвалені судами України в судових справах за позовами заявника за період з 24 серпня 1991 року й до цього часу, на предмет їх відповідності законам України, обґрунтованості і чинності (дійсності);
- за результатами розгляду цієї заяви затвердити акт саморозпуску суддівського корпусу системи правосуддя України у зв`язку з нелегітимністю судів системи судоустрою України і повної моральної і професійної непридатності суддів системи судів загальної юрисдикції України до виконання завдань судочинства України, визначених Конституцією і законами України;
- здійснити перевірку викладених в заяві фактів за безпосередньої участі ОСОБА_1 ;
- забезпечити ОСОБА_1 право доступу на справедливий суд, утворений законом.
22. Позивач вказує, що він є ветераном війни - інвалідом 2 групи та за правилами частини 2 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
23. Проте, Президент України у встановлений цим Законом строк не розглянув особисто подану ним заяву, не перевірив викладені в ній факти та не повідомив про результати її розгляду.
24. Позивач, вважаючи, що такою бездіяльністю Гаранта порушені його права та охоронювані законом інтереси, оскільки подану ним заяву від 14 серпня 2020 року, на його думку, повинен був розглядати особисто (без посередників) Президент України Зеленський В.О., а також саме він повинен надати йому відповідь на його звернення та здійснити перевірку викладених у ньому обставин, звернувся з цим позовом до суду.
25. Листом від 19 листопада 2020 року за № 02-01/2579 Керівник Офісу Президента України надав відповідь ОСОБА_1 на його заяву.
26. За змістом цієї відповіді позивачу роз`яснено, що Президент України не наділений повноваженнями впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики. Також наголошено на одній з основних засад судочинства - забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підстави для утворення чи ліквідації суду тощо.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
27. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
28. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначено статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
29. Згідно з частиною другою вказаної статті, такі адміністративні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
30. Частина четверта цієї ж правової норми закріплює повноваження Верховного Суду за наслідками розгляду таких адміністративних справ.
31. Конституція України.
32. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.
34. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
35. Пункт 28 статті 106. Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
36. Закон України "Про звернення громадян".
37. Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)
38. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
39. Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
40. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
41. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
42. Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян
43. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
44. Положення про Офіс Президента України, затверджене Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019.
45. Пункт 1. Офіс Президента України (далі - Офіс) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.