ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17367/17
адміністративне провадження № К/9901/2325/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року (ухвалене у складі колегії: головуючого судді Головань О.В., суддів Бояринцевої М.А., Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В.),
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ, відповідач) про
стягнення з держави компенсації - боргу за невикористану санаторно-курортну путівку в розмірі 100% вартості путівки на день виплати з 1993 року по день виплати з нарахуванням на суму боргу 3% річних щорічно, що входить до грошового зобов`язання незалежно від рішення суду, та на всю суму боргу 120% пені від облікової ставки НБУ на день виплати;
присудження довічно щорічно виплачувати довічну компенсацію в розмірі 100% вартості путівки по Україні на день виплати на підставі довідки про довічну компенсацію санаторно-курортної путівки;
стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів звернення до органів соціального захисту населення з заявою про отримання грошової компенсації замість путівки згідно з встановленої законом процедури і відмови у її задоволенні, що могло би бути предметом звернення до суду до вказаного конкретного органу соціального захисту населення.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України як центральний орган виконавчої влади не може перебирати на себе повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із вказаного вище питання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині стягнення на користь позивача компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування.
На думку позивача, саме Кабінет Міністрів України відповідно до вказаних вище законів повинен відшкодувати позивачу компенсацію вартості неотриманих ним путівок на санаторно-курортне лікування.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 17 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №826/17367/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 грудня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, 1949 р.н., має статус ветерана праці (посвідчення серії НОМЕР_1 ), інваліда війни І групи (посвідчення серія НОМЕР_2 ), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
Позивач згідно передбачених законодавством пільг має право на санаторно-курортне лікування.
В період з 1998 року по 2017 рік позивачем не отримувалась довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о на отримання санаторно-курортної путівки в КНП "ЦПМСД №2" Подільського району м. Києва, що підтверджується довідкою від 19 грудня 2017 року №2178.
Позивач вважає порушеним своє право на отримання відповідної компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування, у зв`язку з цим він звертався до Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки оборони України тощо.
Інформації щодо відповідей на вказані звернення позивачем суду не надано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії й має право на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) та пункту 4 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 3721-XII).
Відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII позивач має пільги на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України. За бажанням інвалідів замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 (далі - Порядок № 187).
Пунктом 6 зазначеного Порядку № 187 передбачено, що інваліди війни забезпечуються путівками позачергово щороку (із січня по грудень).
Пунктом 13 Порядку № 187 визначено, що особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, санаторно-курортна путівка чи путівка на відпочинок надається згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 854 "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".