ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22 грудня 2020 року
справа № 640/15334/19
адміністративне провадження № К/9901/29697/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у складі суддів Бабенка К. А., Степанюка А. Г., Черпіцької Л. Т.,
у справі № 640/15334/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4",
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №0001374203, яким позивачу за порушення пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48 636 403,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року (суддя Аверкова В. В. ) позовні вимоги задоволено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення не врахував показники, визначені позивачем в поданих уточнюючих розрахунках.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позову врахував те, що позивач 18 березня 2019 року о 16:18 год., 16:19 год., 16:20 год., 17:48 год. подав до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2018 року та за січень 2019 року, проте, перевірку проведено відповідачем 14 березня 2019 року. Суд застосував пункт 198.6. статті 198 ПК України, за яким у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення.
9 листопада 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
3 грудня 2020 року справа № 640/15334/19 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/15334/19 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 198.6 статті 198, абз. 23 пункту 201.10 статті 201 ПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/6382/19, від 04 червня 2020 року у справі № 520/5162/19, від 15 травня 2018 року у справі № 804/6286/17, від 28 травня 2019 року у справі № 26/19473/14, від 04 вересня 2018 року у справі № 813/1977/14, від 24 червня 2020 року у справі № 640/18801/18.
Товариство доводить, що судом апеляційної інстанції проігноровані висновки суду першої інстанції щодо: формування позивачем податкової звітності за касовим методом, правильність застосування якого може бути перевірена виключно шляхом проведення документальної перевірки; сплати позивачем штрафних санкцій у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків, що є формою відповідальності за здійснені та самостійно виявлені помилки, допущені у податковій звітності; податковий кредит підтверджено податковими накладними, що зареєстровані контрагентами/постачальниками позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано такі факти:
- відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 у рядку 19 Податкової декларації з податку на додану вартість, яка була предметом камеральної перевірки, позивачем за січень 2019 року відображено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 69 453 845 грн, а отже, зменшення контролюючим органом від`ємного значення податку на додану вартість на суму 48 636 403 грн не призводить до виникнення у позивача податкових зобов`язань та не може бути підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення;
- виявлені контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки розбіжності даних податкової декларації позивача за січень 2019 року та даних Єдиного реєстру податкових накладних пов`язані з тим, що позивач здійснює податковий облік за касовим методом, а контрагенти позивача - за загальним правилом "першої події". Відповідно до податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2019 року позивачем включені податкові накладні складені постачальниками (НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", ВАТ "Кіровоградгаз") та зареєстровані в ЄРПН в попередніх звітних періодах частково, а саме на суму фактично оплаченого позивачем обсягу природного газу та послуг з транспортування та розподілу природного газу;
- не зазначено, чому докази, надані позивачем в суді першої інстанції (банківські виписки, договори, акти приймання-передачі послуг/товарів, витяги ЄРПН, витяги з інтегрованої картки платника податків) на підтвердження правильності формування податкового кредиту не приймаються до уваги.
Скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року по справі №640/15334/19 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року.
Відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на касаційну скаргу Товариства.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за січень 2019 року, результати якої оформлені актом від 14 березня 2019 року №790/28-10-42-03/40121452 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовано порушення Товариством пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, яке полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 48 636 402,55 грн у декларації за січень 2019 року, оскільки в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні податкові накладні на задекларовані суми.
19 квітня 2019 року керівник податкового органу прийняв податкове повідомлення-рішення №0001374203, яким Товариству за порушення пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48 636 403,00 грн згідно декларації за січень 2019 року, поданої 20 лютого 2019 року.
Рішенням ДФС України від 11 травня 2019 року №119/12-665 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №0001374203 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Джерела права
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Абзацом першим пункту 187.10 статті 187 ПК України визначено, що платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.