ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
22 грудня 2020 року
справа №2а-10675/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/38068/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Довгополов О.М., Коваль Р.Й.)
у справі № 2а-10675/10/1370 (№ 876/11589/15)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"
до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (після реорганізації Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія") (далі - позивач у справі, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі (після реорганізації Сокальська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач у справі, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств, за платежем охорона навколишнього середовища та з податку з доходів фізичних осіб.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2015 року.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2015 року адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0004942301/2, №0004972301/2, №0004952301/2 від 28 жовтня 2010 року, №0004961702/2 від 27 жовтня 2010 року, №0009572301/2/2 від 25 листопада 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 грудня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства відмовив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції невірно дана правова оцінка обставинам у справі, неповністю та неналежним чином досліджено докази, не встановлено обставин, що мають істотне значення для справи. Доводи касаційної скарги повністю повторюють висновки рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган звертає увагу Суду на обставини, встановлені в ході перевірки, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
На підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу 26 листопада 2020 року касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф., Гончарової І.А, Олендера І.Я.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 453/2301/35879807.
В акті перевірки зафіксовано порушення:
- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2009 рік в сумі 97 776 грн, та встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 9 320 830 грн,
- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 914 363 грн,
- пп.4.2.1, пп.4.2.9. п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 пп.8.1.1, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, п.16.3. ст.16, п.17.2. ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 6 890,75 грн,
- пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки без згоди податкового органу здійснено операції з:
- купівлі активів без попередньої згоди з податковим органом на загальну суму 758 964 грн,
- видачі активів без попередньої згоди з податковим органом трьох простих векселів на суму 11 200 093,60 грн.
- п.1.4 р.1, п.3.1 р.3, п.5.4 р.5 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища та ядерної безпеки України", в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 9 652 153,50 грн.
За наслідками податкової перевірки відповідачем з врахуванням процедури адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0004942301/2 від 28 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 16 473 533 грн, в тому числі 9 320 830 грн за основним платежем, та 7 152 705 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями,
- № 0009572301/2/2 від 25 листопада 2010 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 41 555,23 грн, в тому числі 24 444,5 грн за основним платежем та 17 110,98 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
- № 0004972301/2 від 28 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 360 438,50 грн, в тому числі 4 906 959 грн за основним боргом, та 2 453 479,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
- № 0004952301/2 від 28 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем охорона навколишнього середовища на загальну суму 18 268 732,89 грн, в тому числі 9 652 153,5 грн за основним платежем та 8 616 579,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
- № 0004961702/2 від 27 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 20 672,75 грн, в тому числі 6890,75 грн за основним платежем, та 13 781,50 грн штрафу.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.
Відповідно до договорів про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля укладених між Товариством (виконавець) та ДП "Львіввугілля" (замовник), Товариство здійснювало переробку та збагачення давальницької сировини (вугілля) для ДП "Львіввугілля". Умовами договорів передбачено, що власністю замовника є лише рядове вугілля та вугільний концентрат, одержаний в результаті переробки рядового вугілля. Відповідно, відходи вуглезбагачення залишаються у розпорядженні та власності виконавця - позивача у справі.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представлений розрахунок собівартості однієї тонни відходів вуглезбагачення (тонких відходів), утворених в процесі переробки та збагачення давальницької сировини на Товаристві у розмірі 2,10 грн, належним чином розрахований, відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується також висновком судової економічної експертизи.
Висновком №1458 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а-10674/10/1370, що складений 30 червня 2011 року експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, зокрема, встановлено, що:
- проведення розрахунку собівартості однієї тонни тонких відходів за 2009 рік, який затверджено Головою правління-генеральним директором Товариства не суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",
- експертами підтверджується документально обґрунтованість розрахунку собівартості однієї тонни тонких відходів, утворених в процесі переробки та збагачення давальницької сировини на Товаристві у розмірі 2,10 грн, згідно поданого позивачем розрахунку собівартості однієї тонни тонких відходів за 2009 рік, затверджений Головою правління-генеральним директором Товариства 05 січня 2010 року.
Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для визначення вартості відходів, яка з метою оподаткування включається до складу валового доходу за ціною давальницької сировини необхідно застосовувати мінімальну собівартість 1 тонни рядового вугілля по шахті "Червоноградській", яка становить 166,06 грн.
Щодо правомірності включення Товариством до складу витрат витрати на сплату відсотків за користування кредитом.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 листопада 2009 року Товариством укладено з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" кредитний договір №151109К46, відповідно до якого банк надав кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії на суму 94 700 000 грн з кінцевим терміном погашення 15 листопада 2010 року.
Додатковою угодою від 25 грудня 2009 року ліміт кредитної лінії збільшено до 104 700 000 грн. Кредитним договором визначено ціль кредиту - фінансування витрат, пов`язаних з основною діяльністю позичальника.
Судами попередніх інстанцій установлено та не поставлено під сумнів податковим органом, що кредитні кошти позивачем були перераховані ТОВ "Старт-капітал" на виконання укладених договорів доручення, відповідно до яких ТОВ "Старт-капітал" (повірений) зобов`язувалось від імені та за рахунок підприємства (довіритель) вчиняти правочини щодо:
- купівлі/придбання сировини зі вмістом вугілля (договір №08/09/09 від 08.09.2009 року).
- купівлі/придбання товарів (магнетит, масло індустріальне, масло трансформаторне, магнаток, магнафлок) (договір №10/09/09 від 10.09.2009 року).
Суд першої інстанції зазначив, що у акті перевірки не встановлено, що господарські операції по взаєморозрахунках між Товариством та ТОВ "Старт-капітал", які фінансувались за рахунок кредиту суперечать положенням Статуту Товариства.