ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 240/12159/19
касаційне провадження № К/9901/20203/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року (головуючий суддя -Гурін Д.М.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сторчак В.Ю.; судді - Іваненко Т.В., Граб Л.С.)
у справі № 240/12159/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 00119755413.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2020 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про те, що податкову вимогу від 11 березня 2019 року № 3693-54 отримано ним 28 березня 2019 року, а 26 квітня 2019 року - укладено з ГУ ДПС у Житомирській області договір № 38 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу). Відтак, затримка сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 становить 29, а не 46 календарних днів, як помилково вважає відповідач, правову позицію якого підтримано судовими інстанціями.
Верховний Суд ухвалою від 07 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України щодо своєчасності сплати суми податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року № 0011491304, за результатами якої складено акт від 31 жовтня 2019 року № 987/06-30-54-33.
За наслідками цього контрольного заходу прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 00119755413, згідно з яким визначено штраф у розмірі 86613,25 грн.
Підставою для прийняття вказаного акта індивідуальної дії послугували доводи відповідача про порушення платником вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на несвоєчасну сплату, із затримкою на 46 календарних днів, узгодженої суми грошового зобов`язання в розмірі 433066,25 грн, збільшеної згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2018 року № 0011491304.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 00119755413, щодо правомірності якого виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 ПК України).
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.