ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/1078/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича - не з`явився,
Підприємства Коростишівської райспоживспілки
"Кооперативний ринок" - Невисевича М. В.,
Комунального підприємства "Міський ринок"
Коростишівської міської ради - не з`явився,
Коростишівської міської ради Коростишівського району
Житомирської області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 (у складі колегії суддів: Крейбух О. Г. (головуючий), Саврій В. А., Юрчук М. І.)
у справі № 906/1078/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича
до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради, Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області
про визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року Фізична особа-підприємець Пригодський Сергій Павлович (далі - позивач, ФОП Пригодський С. П.) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просив визнати недійсним договір оренди торговельних майданчиків від 01.08.2014 № 467.
На обґрунтування позовних вимог ФОП Пригодський С. П. зазначив, що відповідач, не будучи власником майна у вигляді асфальтобетонного покриття території ринку та не маючи на нього жодних майнових прав та дозволу територіальної громади міста на розпорядження ним, що встановлено судами у справі № 906/41/19, ввівши позивача в оману щодо свого права на предмет оренди і щодо свого права на вчинення такого правочину, порушуючи публічний порядок щодо використання комунального майна, незаконно передав його в оренду іншим особам, тому наявні підстави для визнання недійсним з моменту вчинення договору оренди від 01.08.2014 № 467.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019 залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради (далі - КП "Міський ринок") та Коростишівську міську раду Коростишівського району Житомирської області (далі - Рада) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що відповідач при укладанні оспорюваного договору порушив публічний порядок щодо використання комунального майна та ввів позивача в оману щодо свого права на вчинення такого правочину. Крім того, суд вказав, що питання визнання недійсним договору оренди торговельних майданчиків від 01.08.2014 № 467 з підстави невідповідності його положенням ст. 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) було предметом розгляду судів у справі №906/490/15, і встановлені судами обставини у цій справі щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним не підлягають доказуванню в межах справи № 906/1078/19, яка розглядається, в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Встановлені судами обставини у справі № 906/41/19 щодо відсутності у Коростишівської райспоживспілки, яка є засновником Підприємства, права власності на асфальтобетонне покриття території ринку суд визнав такими, що не стосуються прав та інтересів позивача, не впливають на характер та зміст спірних правовідносин та не мають правового значення для вирішення справи № 906/1078/19, яка розглядається, оскільки предметом оспорюваного договору оренди є не асфальтобетонне покриття, а торговельні майданчики.
Також суд дійшов висновку про відмову відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог, оскільки вважав, що позивачем не порушено строків позовної давності при зверненні до суду із цим позовом, зважаючи на обґрунтування позовних вимог обставинами, встановленими рішенням суду від 12.03.2019 у справі № 906/41/19.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 рішення суду першої інстанції від 28.02.2020 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди від 01.08.2014 № 467. Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що об`єктом оренди за оспорюваним договором є не торговельні майданчики, а асфальтобетонне покриття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Коростишева в особі Коростишівської міської ради. Оспорюваний договір оренди відповідачем укладено з порушенням положень ст. 761 ЦК України, оскільки Підприємство, засновником якого є Коростишівська райспоживспілка, на момент укладення договору не мало титулу власника об`єкта оренди (асфальтобетонного покриття), що підтверджується судовими рішеннями у справі № 906/41/19, тому наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Розглянувши клопотання позивача від 07.07.2020 про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності на звернення до суду із цим позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення цього клопотання, оскільки позивач про обставини відсутності у відповідача права власності на об`єкт оренди дізнався з судових рішень у справі № 906/41/19, які постановлені у 2019 році.
Додатковою постановою суду апеляційної інстанції від 13.07.2020 задоволено заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи №906/1078/19 у суді апеляційної інстанції. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та додатковою постановою цього ж суду від 13.07.2020, у жовтні 2020 року Підприємство подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 09.07.2020 та додаткову постанову від 13.07.2020, а рішення суду першої інстанції від 28.02.2020 - залишити в силі.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції від 09.07.2020 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Підприємство зазначило, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не вказав, з яких підстав оспорюваний договір оренди визнано недійсним. А також суд не врахував правових позицій Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, Касаційного господарського суду складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.08.2019 у справі № 2а-12868/12/2670.
Також скаржник вказав, що апеляційний суд безпідставно відокремив поняття "торговельний майданчик", "асфальтобетонне покриття" та "земельна ділянка" та неправомірно не врахував обставин, встановлених судами у справі №906/490/15, в межах якої вже розглядалися позовні вимоги (зустрічні) ФОП Пригодського С. П. до Підприємства про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2014 № 467 з підстав його невідповідності положенням ст. 761 ЦК України.
Посилаючись на наявність підстави оскарження вказаної постанови апеляційного господарського суду, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Підприємство вказало на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень ч. 1 ст. 190, ст. 792 ЦК України, Закону України "Про автомобільні дороги", ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 13.07.2020 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Підприємство посилалось на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 904/66/18 щодо застосування ч. 3 ст. 244 ГПК України, в результаті чого суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, чим порушив приписи ч. 3 ст. 244 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі №906/1078/19 за касаційною скаргою Підприємства на постанову апеляційного господарського суду від 09.07.2020 та додаткову постанову від 13.07.2020 з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.12.2020 о 10 год 40 хв.
ФОП Пригодський С. П., КП "Міський ринок" та Рада не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу Підприємства.
У судове засідання 02.12.2020 ФОП Пригодський С. П., КП "Міський ринок" та Рада своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, до початку судового засідання із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги Підприємства по суті за відсутності представників ФОП Пригодського С. П., КП "Міський ринок" та Ради.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2014 між Підприємством (орендодавець) та ФОП Пригодським С. П. (орендар) укладено договір оренди №467, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є торговельні майданчики № 181, №182, загальною площею 12 м2 та 8 м2, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку.
У договорі оренди від 01.08.2014 № 467 сторони погодили, зокрема, такі умови:
об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності (п. 1.2);
об`єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності (п. 1.3);
сторони підтверджують, що вони мають правоздатність і дієздатність щодо укладення і виконання цього договору, а також щодо здійснення інших прав і обов`язків за ним (п. 1.4);
орендодавець зобов`язується передати у тимчасове користування орендарю об`єкт оренди та надавати послуги, визначені договором (п. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1);
договір діє з 01.08.2014 до 31.12.2014 включно (п. 6.1);
орендодавець гарантує, що на дату укладення договору об`єкт оренди може бути вільно переданий орендарю, об`єкт оренди не перебуває у спорі, не знаходиться в податковій заставі, жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає (п.6.2).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 у справі №906/490/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016, позов Підприємства до ФОП Пригодського С. П. задоволено. Стягнуто з ФОП Пригодського С. П. на користь Підприємства суму боргу з орендної плати за договором оренди від 01.08.2014 № 467, неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення торговельних майданчиків № 181, № 182. Зобов`язано ФОП Пригодського С. П. звільнити торговельні майданчики № 181, №182, які знаходяться на території Підприємства за адресою вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві, шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства. У задоволенні зустрічного позову ФОП Пригодського С. П. до Підприємства про визнання недійсним договору від 01.08.2014 № 467 з підстав його невідповідності положенням ст. 761 ЦК України - відмовлено.
04.03.2019 Підприємство звернулось до ФОП Пригодського С. П. з листом № 59, в якому, посилаючись на рішення суду від 30.03.2016 у справі № 906/490/15, просило сплатити кошти присуджені судом та звільнити торгівельні майданчики № 181, № 182 або укласти новий договір оренди торговельних майданчиків №181, 182 на 2019 рік.
31.01.2017 Коростишівською міською радою прийнято рішення № 38 "Про створення Комунального підприємства ?Міський ринок? Коростишівської міської ради". 18.12.2018 на підставі рішення № 602 Рада прийняла на свій баланс об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям, загальною площею 10 200 м2, розташований за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, який за рішенням Ради від 23.04.2019 №721 передано в оперативне управління КП "Міський ринок".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі №906/41/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, відмовлено Коростишівській райспоживспілці у задоволенні позову до Ради про скасування рішення міськради від 18.12.2018 № 602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" з підстав недоведеності позивачем порушення Радою його прав при прийнятті цього рішення, оскільки Коростишівська райспоживспілка не надала доказів на підтвердження права власності на асфальтобетонне покриття, загальною площею 10 200 м2, розташоване за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 906/41/19 судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
Посилаючись на судові рішення у справі № 906/41/19 та на те, що Підприємство, засновником якого є Коростишівська райспоживспілка, не будучи власником майна у вигляді асфальтобетонного покриття та не маючи на нього жодних майнових прав та дозволу територіальної громади міста на розпорядження ним, ввівши позивача в оману щодо свого права на предмет оренди і щодо свого права на вчинення такого правочину, порушуючи публічний порядок щодо використання комунального майна, незаконно передало його в оренду, ФОП Пригодський С. П. звернувся до господарського суду з позовом у справі, яка розглядається, про визнання недійсним договору оренди торговельних майданчиків від 01.08.2014 № 467.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 28.02.2020 та задовольняючи позов ФОП Пригодського С. П. про визнання недійсним договору оренди торговельних майданчиків від 01.08.2014 № 467 у справі № 906/1078/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції у постанові від 09.07.2020 зазначив, що предметом оспорюваного договору оренди від 01.08.2014 № 467 було асфальтобетонне покриття земельної ділянки, яке належить територіальній громаді м. Коростишева в особі Коростишівської міської ради; з встановлених судами обставин у справі № 906/41/19 вбачається, що Коростишівська райспоживспілка не є власником цього асфальтобетонного покриття, тому відповідач, засновником якого є Коростишівська райспоживспілка, не маючи жодних майнових прав на предмет договору оренди від 01.08.2014 № 467, уклав цей договір з позивачем в порушення положень ст. 761 ЦК України.
Встановивши, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн підтверджені належними доказами та є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції додатковою постановою від 13.07.2020 стягнув з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі Підприємство оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 09.07.2020 з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також додаткову постанову від 13.07.2020 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції від 09.07.2020 та додаткової постанови від 13.07.2020 в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3).