ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/760/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (колегія суддів: Скрипчук О.С. - головуючий, Галушко Н.А., Мирутенко О.Л.)
за позовом керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області
до Фізичної особи-підприємця Іванюк Наталії Іванівни
про стягнення заборгованості,
за участю:
прокурора: Гребеника І.А. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Іванюк Наталії Іванівни (далі - відповідач), у якому просив стягнути заборгованість за оренду земельної ділянки у розмірі 63 199,72 грн.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати орендної плати у строк, визначений договором оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість у вказаному розмірі. При цьому прокурор зазначав, що позивачем не вжито заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на усунення порушень закону, тому з метою захисту інтересів держави прокурор звернувся до суду з позовом.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 (суддя Максимів Т.В.) з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 21.10.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 61 445,02 грн. заборгованості, в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Свій висновок суд мотивував тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, а також тим, що прокурор навів достатньо обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави.
2.3. Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 вище вказане рішення суду скасовано, а позов прокурора залишено без розгляду.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у прокурора не виникло право на позов в інтересах держави в особі позивача, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційним судом не враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
4. Мотивувальна частина
4.1. Апеляційний суд, приймаючи оскаржену постанову, виходив із того, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо користування земельними ділянками врегульовані договорами оренди землі від 04.04.2016 та від 23.05.2017 відповідно.
4.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва у суді та необхідність захисту інтересів держави, прокурор зазначив, що на порушення умов наведених договорів, у період з липня 2016 року по червень 2019 року орендна плата за використання земельних ділянок відповідачем своєчасно не сплачувалась, що призвело до ненадходження зазначених у позові коштів до бюджету.
При цьому прокурор вказував, що із серпня 2019 року почне спливати позовна давність для вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла з липня 2016 року, але позивач жодних дій щодо стягнення заборгованості не вживав, обмежився лише надсиланням відповідачу двох вимог про сплату заборгованості з орендної плати за землю, які залишились без задоволення.
4.3. Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що прокурором до позовної заяви, яка 19.07.2019 була надіслана засобами поштового зв`язку, долучено лист від 18.07.2019 № 02-160вих-19 (далі - Лист), згідно з яким прокурор повідомив позивача, що на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі позивача. Однак в матеріалах справи відсутні докази про направлення та отримання позивачем такого листа.
4.4. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.5. Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
4.6. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
4.7. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.8. Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Отже, цей Закон було прийнято до набрання чинності наведених вище положень статті 1311 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
4.9. Разом з тим статтею 53 ГПК України у редакції, чинній із 15.12.2017, тобто такої, що введена у дію після набрання чинності вказаними положеннями Конституції України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5).
4.10. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.11. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
4.12. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.