УХВАЛА
15 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17048/17
Провадження № 12-85гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.
суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року (суддя Босий В. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)
у справі № 910/17048/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Дочірнього підприємства "Край Проперті", Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Прометей",
про стягнення 44 371 014,76 долара США, що у гривневому еквіваленті становить 1 159 188 722,84 грн, а також 445 927 447,65 грн пені, що разом становить 1 605 116 170,49 грн, та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом з урахуванням заяви про зменшення вимог про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства "Край Проперті" (далі - ДП "Край Проперті", відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16" (далі - ПрАТ "Універсам № 16", відповідач 2) заборгованості за кредитними договорами від 22 вересня 2011 року № 119-В/11/55/КЛ та № 120-В/11 /55/КЛ.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням ДП "Край Проперті" договірних зобов`язань за кредитними договорами, а вимоги щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості з ПрАТ "Універсам № 16" - тим, що між ПАТ "Сбербанк" і ПрАТ "Універсам № 16" на забезпечення кредитних договорів укладено договір поруки від 22 вересня 2015 року.
У відзиві на позов ДП "Край Проперті" зазначило, що не погоджується із вимогами позивача. Зокрема, частина заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2011 року № 120-В/11/55/КЛ вже стягнута з нього на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у справі № 910/16205/17, а також що позивач реалізував своє право на звернення стягнення на предмети іпотеки, передані на забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами, в позасудовому порядку. За рахунок вартості об`єктів нерухомого майна, на які банк звернув стягнення, позивач повністю погасив заборгованість відповідача 1 за кредитними договорами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року у справі № 910/17048/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2020 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ДП "Край Проперті" та ПрАТ "Універсам № 16" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за договорами про відкриття кредитної лінії від 22 вересня 2011 року № 119-В/11/55/КЛ і № 120?В/11/55/КЛ у розмірі 44 371 014,76 долара США та 445 927 447,65 грн.
Судові рішення мотивовані неналежним виконанням боржником кредитних договорів.
Посилаючись на статтю 575, частину п`яту статті 590, статтю 599, частину третю статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 2 частини першої статті 1, частини першу, другу статті 7, статтю 12, частини першу, третю, п`яту статті 33 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції відхилив твердження відповідача 1 про те, що після реалізації позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмети іпотеки всі наступні вимоги є припиненими на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VІІІ (далі - Закон України "Про іпотеку"). Апеляційний господарський суд зазначив, що забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, тобто саме лише набуття кредитором права власності на предмет іпотеки у цій справі не припинило заставу рухомого майна, переданого боржником з метою забезпечення виконання основного зобов`язання. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18.
У вересні 2020 року ДП "Край Проперті" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2020 року у справі № 910/17048/17, у якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 36 Закону України "Про іпотеку". На підтвердження цих доводів скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 927/84/16, від 20 червня 2018 року у справі № 757/31271/15-ц, від 26 лютого 2019 року у справі № 914/355/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 873/26/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справах № 643/18466/15-ц, та № 263/3809/17, від 03 липня 2019 року у справі № 646/7699/13-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 725/3690/17.
Ухвалою від 13 жовтня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) відкрив провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя). Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята).
Ухвалою від 26 листопада 2020 року Касаційний господарський суд задовольнив клопотання ДП "Край Проперті", справу № 910/17048/17 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, встановлених частинами третьою, п`ятою статті 302 ГПК України.
Ухвала обґрунтована тим, що:
- справа № 910/17048/17 містить виключну правову проблему щодо застосування частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки суди допускають її неоднозначне тлумачення. В одних випадках суди розуміють буквально наведене положення Закону та відмовляють у задоволенні будь-яких вимог кредитора, пред`явлених після звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, незалежно від того, задоволені вимоги кредитора (іпотекодержателя) за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі чи ні (постанови від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 757/31271/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справах № 643/18466/15-ц, та № 263/3809/17, від 03 липня 2019 року у справі № 646/7699/13-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19), а в інших випадках суди застосовують положення наведеної норми права в системному тлумаченні з положеннями статей 591, 598, 599 ЦК України та, встановивши, що за рахунок предмета іпотеки не в повному обсязі задоволені вимоги кредитора, а отже, зобов`язання не припинилось, задовольняють їх у судовому порядку (постанова від 26 лютого 2019 року у справі № 914/355/17);