Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 219/828/18
провадження № 51-2460км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника Поліщука Д. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050150002642 від 09 листопада 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська Донецької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України) раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком, 09 листопада 2017 року близько 15:50 ОСОБА_1, знаходячись у підсобному приміщенні ТОВ "Бахмутський розсадник", розташованого за адресою: вул. Садова, 51, с. Ягідне, Бахмутський район, Донецька область, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_2, після того як останній почав ображати ОСОБА_1 та кілька разів ударив його долонями по щоках і кулаками по тулубу, схопив ножа і вийшов на подвір`я вслід за ОСОБА_2 . Вже на подвір`ї ОСОБА_2 намотав на руку ремінь від штанів, почав ним розмахувати та завдав ним декілька ударів ОСОБА_1, а останній двічі ударив ОСОБА_2 ножом у ліву лопатку, а ще одного удару завдав у грудну клітку зліва, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у виді поранення грудної клітки з пошкодженням ребер та перикарда.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2020 року вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційні скарги захисника Косинського В. І. та обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі з доповненнями та клопотаннями (які за своїм змістом є доповненнями до касаційної скарги) засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Засуджений вважає, що не вчиняв злочину, а лише захищався від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_2, щодо якого матеріали всупереч вимогам ч. 4 ст. 217 КК України виділено в окреме провадження. Посилається на те, що потерпілий сам недооцінив небезпеку застосування ножа, не відмовився від нападу та отримав поранення під час падіння. Вважає, що апеляційний суд проігнорував зазначені доводи, всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України не дослідив повторно доказів за клопотанням обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на ст. 91 КПК України, просить перевірити достовірність доказів у кримінальному провадженні та вказує на відсутність аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 05 червня 2018 року, що, на його думку, є підставою для скасування вироку суду згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.
У запереченні на касаційну скаргу прокурор зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Стверджує, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції визнав факт заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому з мотивів помсти і через його протиправну поведінку. Вважає, що вина засудженого підтверджена сукупністю досліджених доказів, яким суд надав правильну оцінку.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і захисник Поліщук Д. П. у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Титаренко Ю. О. вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Так, свої висновки щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в суді обвинуваченим ОСОБА_1, який не заперечував факту заподіяння ним ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_2, показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду були ретельно перевірені доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, та не було встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Наведені в ухвалі докладні мотиви, з яких доводи сторони захисту суд визнав безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили і визнали необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 перебував в обстановці захисту від неправомірного посягання на його життя з боку потерпілого.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і в разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Проаналізувавши ситуацію, що передувала заподіянню тілесних ушкоджень потерпілому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в обстановці, яка склалася між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09 листопада 2017 року, останній у стані необхідної оборони, у розумінні положень ст. 36 КК України, не перебував.
При цьому апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту щодо перебування ОСОБА_1 під час вчинення злочину в стані необхідної оборони, зазначив про те, що з боку потерпілого не було нападу на ОСОБА_1, вони обоє мали предмети для заподіяння тілесних ушкоджень. Урахувала колегія суддів апеляційного суду і те, що між сваркою та бійкою, під час якої були заподіяні тілесні ушкодження, минув деякий час, тобто ОСОБА_1 міг уникнути бійки. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності в обстановці, яка склалася між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, реальної загрози життю останнього, оскільки не відбулося такого посягання, яке би викликало у нього невідкладну необхідність заподіяти потерпілому шкоди здоров`ю, необхідної для негайного відвернення посягання, і встановив, що дії ОСОБА_1 мали інші, аніж захист, мотиви.
Таким чином, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, а відповідно й підстав для закриття кримінального провадження або ж перекваліфікації дій останнього на менш тяжке кримінальне правопорушення, як про те стверджує засуджений.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Згідно вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Засади диспозитивності та правила, встановлені ст. 22 КПК України, вимагають від суду під час розгляду справи зберігати об`єктивність та неупередженість; функції суду та державного обвинувачення є несумісними.