Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 712/9213/18 (провадження № 14-108цс20)
13 жовтня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Андрія Ігоровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постановила касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Андрія Ігоровича задовольнити; рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України).
2. Засади верховенства права вимагаю, зокрема, що національні суди повинні обирати такий спосіб тлумачення норм права, які сприятимуть поправій визначеності, тобто суб`єкти повинні чітко і недвозначно розуміти правові наслідки власних дій чи бездіяльності.
3. В даній справі, на моє переконання, Велика Палата Верховного Суду допустила помилкове тлумачення норм права, яке допускає виникнення правової невизначеності щодо роботодавця.
4. Так стаття 78 КЗпП України передбачає, що дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
5. Відповідно до статті 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки".
6. В свою чергу, у статті 11 Закону України «Про відпустки» зазначається, якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
7. Таким чином Велика Палата Верховного Суду виходячи із системног