Постанова
іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 515/331/17
провадження № 51-27км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170440000024, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області та жителя АДРЕСА_2,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Перегінськ Рожнятівського району Івано-Франківської області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, із позбавленням ОСОБА_1 права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, на строк 1 рік, а ОСОБА_2 - права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК суд звільнив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 зазначеного Кодексу, і в цій частині закрив кримінальне провадження.
Крім того, за цим же вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю в їх діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо арешту, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що 12 грудня 2011 року між Приватним підприємством "Арцизький відділ капітального будівництва" (далі - ПП "Арцизький відділ капітального будівництва") в особі директора ОСОБА_2 та Дмитрівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області в особі її голови ОСОБА_1 було укладено договір № 16 про надання послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт Будинку культури в с. Дмитрівка.
Того ж дня ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи умисно, остання з метою отримання грошових коштів, а ОСОБА_1 - з метою освоєння грошових коштів, попередньо домовившись між собою, достовірно знаючи, що робіт за згаданим договором не виконано, внесли до акта приймання виконаних послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації від указаної дати завідомо неправдиві відомості про виконання вказаних робіт у повному обсязі, завірили його підписами та печатками.
Також орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у тому, що голова місцевої ради ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного акта підписав платіжне доручення від 22 лютого 2012 року № 1, згідно з яким Дмитрівська сільська рада перерахувала на розрахунковий рахунок ПП "Арцизький відділ капітального будівництва" 240 195,35 грн бюджетних коштів, що спричинило тяжкі наслідки, і таким чином розтратив чуже майно, а директор ПП "Арцизький відділ капітального будівництва" ОСОБА_2 привласнила чуже майно.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 31 жовтня 2018 року вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 02 липня 2019 року задовольнив частково касаційні скарги прокурорів, скасував ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2018 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду кримінального провадження після скасування судового рішення судом касаційної інстанції Одеський апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2020 року вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін.
Вимоги і узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що місцевий суд допустив порушення в частині застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ст. 49 КК, а саме суд, визнавши їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), призначив їм покарання з одночасним звільненням їх від кримінальної відповідальності та закриттям кримінального провадження в цій частині, що є істотним порушенням вимог КПК. Вказаного порушення не було усунуто і судом апеляційної інстанції. Крім того, сторона обвинувачення вказує про залишення поза увагою судів факту підробки офіційного документа, який був підставою для перерахування бюджетних коштів. Не погоджується прокурор і з висновком апеляційного суду, що мало місце лише передчасне підписання актів приймання виконаних робіт та нестачу доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 корисливого мотиву, що свідчить про відсутність у їхніх діях суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК. Також стверджує, що апеляційним судом не було враховано моменту закінчення вищезазначеного злочину та його суб`єкту. Залишені поза увагою судів наведені порушення, на думку сторони обвинувачення, перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С., надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд провадження у цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.