ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 187/1565/18
провадження № 51-310 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Редька С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Редька Сергія Миколайовича на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області, зареєстрованого там само ( АДРЕСА_1), жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07 вересня 2018 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні літньої кухні за місцем мешкання ОСОБА_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, під час сварки, яка виникла після спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 почергово кулаком лівої та правої руки не менше семи ударів по голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які стали безпосередньою причиною смерті потерпілого.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства України. Такими порушеннями сторона захисту вважає:
- порушення порядку повідомлення прокурора про початок досудового слідства;
- проведення огляду трупа до внесення відомостей до ЄРДР;
- порушення Положення про автоматизовану систему документообігу при визначенні слідчого судді для розгляду клопотань про проведення експертиз;
- проведення слідчих експериментів з порушенням вимог статті 240 КПК, а саме без письмової згоди володільця житла та ухвал слідчого судді;
- проведення судово-медичних експертиз не у державних спеціалізованих установах;
- посилання експертів при проведенні судово-медичних експертиз на акти судово-медичних досліджень, які їм, згідно з ухвалами слідчих суддів, не надавалися, чим порушені вимоги ч. 4 ст. 69 КПК та не відкривалися стороні захисту в порядку ст. 290 КПК;
- відсутність у вироку оцінки висновків експертів від 10 жовтня 2018 року № 1017 та № 1019;
- відсутність мотивованого спростування судами першої та апеляційної інстанцій версії сторони захисту, згідно з якою тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого, могли утворитися від дій третьої особи;
- недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Редько С.М. просив його касаційну скаргу задовольнити за доводами, викладеними у ній. Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, стверджувала про безпідставність доводів сторони захисту щодо не доведення винуватості засудженого у вчиненні злочину.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги захисника, у переважній більшості, є аналогічними доводам апеляційної скарги сторони захисту. Проте, захисник не наводить зрозумілих аргументів чому він не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зробленими за результатами перевірки цих доводів.
Так, предметом розгляду в апеляційному суді було твердження захисника про порушення порядку повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, але у зв`язку з відсутністю листа СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (вих. 503/4553 від 10 вересня 2018 року), на який посилається захисник, оцінку правомірності дій органу досудового розслідування надано не було. Позбавлений зробити таку оцінку і суд касаційної інстанції з тих само підстав.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суди мають у кожному конкретному випадку з`ясувати чи були допущені під час здійснення кримінального провадження порушення вимог КПК і чи є такі порушення істотними в аспекті зазначеної вище норми.
Умовами допустимості доказів у кримінальному провадженні є отримання їх з належного джерела, належним суб`єктом та в установленому законом порядку. Причому, порушення вимог щодо порядку збирання доказів, як підстави визнання їх недопустимими, має бути суттєвим, тобто таким, що або істотно порушило права та свободи людини (ст. 87 КПК), або є незворотнім в контексті можливості перевірити отриманий доказ.
З огляду на зазначене, порушення порядку повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, навіть за умови його підтвердження у судах першої чи апеляційної інстанції, жодним чином не вплинуло б на законність прийнятих судових рішень.
Суд погоджується і з висновками судів про відповідність вимогам процесуального закону огляду трупа, додатково зазначаючи, що така слідча (розшукова) дія є невід`ємною складовою огляду місця події, в результаті якого цей труп виявлено, проводиться, відповідно до ч. 2 ст. 238 КПК одночасно з ним, проте, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 238 КПК.
Судами розглянуто та надано належну оцінку твердженням захисника, що клопотання про проведення усіх експертиз надходили конкретному слідчому судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говорусі В.О., що, на думку захисника, є порушенням положення про автоматизовану систему документообігу суду, та обґрунтовано їх визнано неспроможними оскільки визначення слідчого судді здійснюється автоматичним розподілом в канцелярії суду, про що складається протокол і підписується секретарем суду. Крім того, ухвали слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 стороною захисту не оскаржувались і повноважність слідчого судді не була приводом скарг засудженого чи його захисника під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Доводи сторони захисту щодо визнання висновків експертиз від 19 жовтня 2018 року №932; від 17 вересня 2018 року №970; від 03 жовтня 2018 року №1014; від 17 жовтня 2018 року №1015; від 08 жовтня №1016; від 10 жовтня 2018 року №1017; від 10 жовтня 2018 року №1019; від 26 жовтня 2018 року №1118-мк; від 27 жовтня 2018 року № 136-118-Е; від 27 жовтня 2018 року № 136-121-Е; від 27 жовтня 2018 року №136-120-Е недопустимими доказами у зв`язку з тим, що вони проведені у неналежній експертній установі, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно з Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №254/790 від 26 липня 1995 року, проведення судово-медичних експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. Як вбачається з висновків експертиз від 19 жовтня 2018 року №932; від 17 вересня 2018 року №970; від 03 жовтня 2018 року №1014; від 17 жовтня 2018 року №1015; від 08 жовтня №1016; від 10 жовтня 2018 року №1017; від 10 жовтня 2018 року №1019; від 26 жовтня 2018 року №1118-мк; від 27 жовтня 2018 року № 136-118-Е; від 27 жовтня 2018 року № 136-121-Е; від 27 жовтня 2018 року №136-120-Е, зазначені дослідження проведені експертами комунального закладу Дніпровського обласного бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради, тобто фахівцями установи СМЕ МОЗ України.
Окрім того, Суд зазначає, що при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною у сенсі статті 7 Закону "Про судову експертизу", слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а із сфери управління її діяльністю та організації державного контролю. З наведеного вище вбачається, що саме держава в особі її центрального органу виконавчої влади - Міністерства охорони здоров`я України, здійснює владні повноваження стосовно закладів, які вправі проводити судово-медичні та судово-психіатричні експертизи.
Суд також бере до уваги, що у касаційній скарзі ніяким чином не ставиться під сумнів наявність у експертів спеціальних знань в галузі судової медицини та відповідної кваліфікації, з точки зору їх освіти, стажу роботи, кваліфікаційної категорії, кваліфікаційного класу, тощо, необхідних для відповідних судово-медичних досліджень.
Щодо доводів сторони захисту про порушення експертами вимог ч. 4 ст. 69 КПК, колегія суддів виходить з наступного.
В касаційній скарзі захисник посилається на те, що при проведенні експертиз від 19 жовтня 2018 року №932; від 17 вересня 2018 року №970; від 03 жовтня 2018 року №1014; від 17 жовтня 2018 року №1015; від 08 жовтня №1016; від 10 жовтня 2018 року №1017; від 10 жовтня 2018 року №1019; від 26 жовтня 2018 року №1118-мк; від 27 жовтня 2018 року № 136-118-Е; від 27 жовтня 2018 року № 136-121-Е; від 27 жовтня 2018 року №136-120-Е експерти посилалися на акти судово-медичних досліджень від 13 вересня 2018 року №641, від 03 жовтня 2018 року №1014; від 08 жовтня 2018 року №1016; від 25 вересня 2018 року №1023-МК; від 28 вересня 2018 року №8781 та від 13 вересня 2018 року №777, які не мали використовуватись під час проведення експертиз, оскільки експертам вони не надавалися слідчим та не відкривались стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.