Постанова
іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/46162/17
провадження № 51-5113км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Мудрого А.М.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100010599, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Ново-Парафіївка Кегичівського району Харківської області, жителя
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК, та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК - у виді арешту на строк 2 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 ККОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за кримінальні правопорушення, вчинені за таких обставин.
У 2017 році ОСОБА_1, не маючи наміру та можливості придбати у власність будь-який об`єкт нерухомості, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправний характер таких дій, на пропозицію особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, погодився за грошову винагороду в розмірі 1000 грн надати паспорт громадянина України і довідку про присвоєння ідентифікаційного номера для їх використання під час оформлення об`єкта нерухомості. Особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, використала відомості наданих засудженим документів для виготовлення завідомо підробленого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року у справі
№ 761/19825/17, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за засудженим права власності на квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира № 5). 4 вересня 2017 року вказане рішення іншими співучасниками кримінального правопорушення, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, шляхом несанкціонованого доступу до електронного ключа державного реєстратора Покровської РДА у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 36901697. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, направленого на надання засобів для заволодіння чужим майном шляхом обману іншими співучасниками злочину, та діючи під їх керівництвом, ОСОБА_1 25 вересня 2017 року приблизно о 18:30 разом із невстановленим співучасником злочину на ім`я " ОСОБА_5 " прибув до квартири № 5 для зустрічі із потенційним покупцем квартири ОСОБА_2 та повідомив останньому завідомо неправдиво, що є власником вказаного помешкання. При цьому ОСОБА_2, не володіючи інформацією про протиправні дії ОСОБА_1, довіряючи останньому, будучи впевненим, що квартира № 5 належить йому на підставі судового рішення, погодився придбати її за 25 000 дол. США. 27 вересня 2017 року приблизно о 16:30 ОСОБА_1, діючи під керівництвом двох осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у м. Києві (АДРЕСА_3) повідомив нотаріусу завідомо неправдиву інформацію про те, що є власником квартири № 5 та бажає надати право розпоряджатися нею ОСОБА_6 . Для цього надав йому власний паспорт громадянина України, повідомив адресу квартири № 5 та паспортні дані довіреної особи - ОСОБА_6 . Нотаріус ОСОБА_7, не будучи обізнаним про злочинні наміри та дії ОСОБА_1, оформив довіреність на представництво інтересів засудженого з питань користування та розпорядження квартирою № 5 на ім`я ОСОБА_6, чим фактично надав останньому право розпоряджатися чужим майном на строк 1 місяць.
28 вересня 2017 року ОСОБА_6 під керівництвом особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в офісі нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 у м. Києві (АДРЕСА_4), діючи на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності, уклав договір купівлі-продажу квартири № 5 із ОСОБА_2, який, не підозрюючи про злочинні дії та наміри співучасників кримінального правопорушення, будучи введений в оману, придбав зазначене майно та передав не встановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я " ОСОБА_5 " грошові кошти в сумі 25 000 дол. США як розрахунок за придбання майна, спричинивши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 27 вересня 2017 року о 16:30 ОСОБА_1, діючи під керівництвом двох осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у
м. Києві (АДРЕСА_3) надав нотаріусу власний паспорт громадянина України, повідомив адресу квартири № 5 та паспортні дані довіреної особи - ОСОБА_6 з метою надання останньому права розпоряджатися вказаною квартирою. Не будучи обізнаним про злочинні наміри та дії ОСОБА_1, нотаріус ОСОБА_7 оформив довіреність на представництво інтересів засудженого з питань користування та розпорядження квартирою № 5 на ім`я ОСОБА_6, яка 27 вересня 2017 року о 16:46 зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під № 2278. Далі, ОСОБА_1 у цій довіреності поставив власний підпис, чим фактично надав останньому право розпоряджатися чужим майном на строк 1 місяць.
Київський апеляційний суд 25 липня 2019 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначення покарання та звільнення ОСОБА_1 від його відбування на підставі ст. 75 КК та постановив новий, яким призначив засудженому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК - у виді арешту на строк 2 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна.
Постановлено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та доповнення до неї і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду щодо призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна і на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи вирок, не врахував усіх обставин кримінального правопорушення в сукупності, характеру та способу його вчинення, щирого каяття й активного сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин (скрутне матеріальне становище). Крім того, вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що він не працює, оскільки засуджений працевлаштований неофіційно.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 у доповненні до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, або призначити законне, справедливе покарання на розсуд суду, з урахуванням вже відбутої частини покарання, його бездоганної поведінки в період іспитового строку, часу, який минув з моменту кримінального правопорушення, свідчень та позиції потерпілого, його особи (не судимий, весь час працює, має міцні сімейні стосунки), щирого каяття та відсутності тяжких наслідків.
У доповненні до касаційної скарги засуджений вдається до переоцінки фактичних обставин. На його думку, сторона обвинувачення не довела його вини і прямої участі в організації та здійсненні кримінальних правопорушень, як не довела і його дій, мети та умислу.
Скаржник, посилаючись на положення ст. 78 КК та постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", наголошує на відсутності заборон повторного застосування інституту умовного звільнення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Мудрий А.М. підтримали касаційну скаргу з доповненням засудженого.
Прокурор Вараниця В. М. виклав доводи про необхідність залишення вироку суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційної скарги з доповненням без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_2 у вирішенні касаційної скарги покладався на розсуд суду.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.