Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 333/1249/19
провадження № 61-9968св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Каценельсон Ольга Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року у складі судді Круглікової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Каценельсон О. В., про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4, який з 1968 року був зареєстрований та по день смерті проживав у квартирі АДРЕСА_1 .
Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді вказаної кооперативної квартири. Разом з тим, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона дізналась, що вказана квартира на підставі заповіту, складеного 07 жовтня 1994 року її дідом ОСОБА_5, зареєстрована за ОСОБА_3 .
Вказувала, що квартира АДРЕСА_1 була надана сім`ї з чотирьох осіб у квітні 1968 року на підставі ордеру № 81. Членом житлово-будівельного кооперативу був її дід - ОСОБА_5 . Повна вартість за квартиру була сплачена у липні 1983 року.
Отже, враховуючи, що її батько ОСОБА_4 також приймав участь у сплаті пайових внесків, вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сім`ї.
Крім того, після смерті її баби, батькові і діду відкрилася спадщина по 1/6 частини паєнагромадження, а після смерті ОСОБА_5 її батько - ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав однією родиною зі своїм батьком у спірній квартирі.
Оскільки ОСОБА_4 був власником 1/3 частини паєнагромадження квартири АДРЕСА_1 та спадкоємцем 1/6 частини паєнагромадження цієї квартири після смерті своєї матері, то ОСОБА_5 не мав права одноособово розпоряджатися цим майном та складати заповіт на користь ОСОБА_3 .
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 07 жовтня 1994 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори і зареєстрований у реєстрі за № 3-3629, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 березня 2017 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Каценельсон О. В. ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що її батько ОСОБА_4 приймав участь у сплаті пайових внесків до ЖБК-7 "Радіоприлад" в рахунок оплати за квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4, як спадкоємець за законом, відповідно до вимог статті 549 ЦК Української РСР, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_6 або ж подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, безпідставно відхилили клопотання про допит свідків, не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені та залишились без належної оцінки наявні у матеріалах справи докази, надано перевагу одним доказам над іншими. Крім того, судами не враховано, що її батько ОСОБА_4 приймав участь у сплаті пайових внесків до ЖБК-7 "Радіоприлад" в рахунок оплати за квартиру АДРЕСА_1, а тому має право на частину паєнакопичень на цю квартиру.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 1968 року ОСОБА_5 міським житловим управлінням виконавчого комітету Запорізької міської ради видано ордер № 81, яким останньому надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 у складі чотирьох осіб, у тому числі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою ЖБК-7 "Радіоприлад" пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 повністю сплачено у серпні 1983 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, після смерті якої у квартирі АДРЕСА_1 у період з 1990 року до 2005 року проживав один ОСОБА_5 (її чоловік).
Відповідно до висновку про реєстрацію дому (домоволодіння) від 01 листопада 1993 року ОСОБА_5 на праві приватної особистої власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з реєстраційним посвідченням від 10 листопада 1993 року, виданого Запорізьким бюро технічної інвентаризації, кооперативна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на праві особистої власності та записана в реєстрову книгу за реєстром номером 34686.
07 жовтня 1994 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори посвідчено та зареєстровано у реєстрі за № 3-3629 заповіт, складений ОСОБА_5, за змістом якого останній належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 заповів своїй дочці - ОСОБА_7 (після укладення шлюбу - ОСОБА_8 ).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
29 лютого 2016 року ОСОБА_3 подано заяву до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Каценельсон О. В. про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5, а 03 березня 2017 року - заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
03 березня 2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чужановій А. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 03 квітня 2014 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є дочкою ОСОБА_4 і ОСОБА_10 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
У пунктах 1, 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.