Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 493/915/16-ц
провадження № 61-286св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Балтська міська рада Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року в складі судді Бодашко Л. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Балтської міської ради Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 понад п`ять років по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати її спадкоємицею четвертої черги після його смерті.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким вона з 01 січня 1999 року по день його смерті проживала в належному їй будинку в селі Гольма Балтського району Одеської області, вели спільне господарство, спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, при цьому ні вона, ні ОСОБА_4 в іншому шлюбі не перебували.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку. Вона є єдиною спадкоємицею, яка відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки відповідачі, які є синами ОСОБА_4, разом з ним не проживали і в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини не подали.
Як спадкоємець четвертої черги вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та роз`яснено право звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, позов задоволено.
Визнано встановленим факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто з 1999 року по 2009 рік, в селі Гольма Балтського району Одеської області.
Визнано ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гольма Балтського району Одеської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту спільного проживання позивача та ОСОБА_4 як чоловіка і жінки однією сім`єю у період з 01 січня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є передчасним, оскільки судові рішення ґрунтуються лише на показаннях свідків, які не можуть бути допустимими доказами. Суди не взяли до уваги дані, викладені в погосподарських книгах Гольмянської сільської ради, які свідчать про те, що позивач та ОСОБА_4 ніколи разом не проживали, спільного господарства не мали.
До того ж зазначає, що в позовній заяві позивач вказувала, що за час спільного проживання з ОСОБА_4 ні він, ні вона в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували, однак жодних доказів на підтвердження цих обставин не надала. Разом з тим, з відповіді Балтського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка долучена ним до апеляційної скарги, вбачається, що позивач та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з іншими особами, проте суди вказані обставини не врахували.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
18 березня 2020 року справа № 493/915/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 01 січня 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловік та жінка без шлюбу в житловому будинку позивача по АДРЕСА_1, вели спільний побут, спільне господарство та мали спільний бюджет, між ними склалися відносини, притаманні подружжю.
Вказаний факт підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, який працює старостою села Гольма, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які жили по сусідству з позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_9, яка працювала секретарем Гольманської сільської ради, ОСОБА_10, яка працювала продавцем в магазині, та ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Поховання його здійснила позивач.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3, сини ОСОБА_4, на день його смерті разом з ним не проживали, в установлений законом строк з заявами про прийняття спадщини після смерті батька не звернулися.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).