Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 336/2836/18
провадження № 61-4109св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 вересня 2018 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості будівельних матеріалів та робіт, посилаючись на те, що в 1998 році батьки сторін вирішили придбати дачу, тому їх мати - ОСОБА_3 вступила до садівничого товариства "Восход" (далі - СТ "Восход"), розташованого на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, де отримала в користування земельну ділянку під № НОМЕР_1 . В 1999 році їх батьки придбали для себе домоволодіння в селі Сергіївці Вільнянського району, у зв`язку з чим садову ділянку, на якій на той час був побудований маленький будиночок з однієї кімнати без опалення, запропонували їй. Отримавши згоду матері на покращення умов, у 2003 році вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 прибудували до будинку кімнату та облаштували піч. Частину будівельних робіт її чоловік виконав самостійно, а частину - пічник, однак документи на підтвердження виконаних робіт та сплачених коштів у неї не збереглися. В подальшому вони вирішили збільшити площу будинку, облаштувати каналізацію і водопровід. Так, 05 квітня 2007 року вона уклала договір підряду з ОСОБА_5, який з бригадою збудували фундамент під нову частину будинку, стіни, мансарду над старою та новою частинами будинку, новий дах і металеві сходи на другий поверх. Вартість всіх виконаних робіт склала 32 000 грн. 03 травня 2008 року вона уклала договір підряду з ОСОБА_6, який з групою робітників прибудували до будинку кухню-їдальню та санвузол, обшили будинок сайдингом, утеплили дах мінеральною ватою, облаштували електропроводку, теплу підлогу, поклали кахель в кухні та санвузлі, встановили душову кабіну, раковину, унітаз, каналізаційні стоки, водопровід. Вартість виконаних за вказаним договором робіт склала 28 000 грн. Крім того, в будинку були встановлені 7 металопластикових вікон вартістю 11 720 грн та виконані роботи з облаштування нових кімнат на загальну суму 5 600 грн. Також вона з чоловіком самостійно зробили у дворі доріжки з бетону та плитки, облаштували терасу. На підтвердження понесених витрат на будівельні матеріали в неї збереглися чеки та квитанції на суму 48 714,66 грн. З 1999 року її сім`я здійснює догляд за земельною ділянкою, оплачує комунальні послуги та членські внески. ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не претендувала на земельну ділянку та будинок, була згідна, що все побудоване належить їй. Після смерті матері вона звернулася до СТ "Восход" із заявою, в якій просила оформити ділянку № НОМЕР_1 на себе. Однак голова садівничого товариства повідомив, що НОМЕР_1 вересня 2014 року ОСОБА_3 написала заяву, в якій виявила бажання переоформити ділянку № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 . Рішенням загальних зборів від 11 жовтня 2014 року відповідача було прийнято в члени товариства та надано йому вказану земельну ділянку в користування. Оскільки ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не мали будь-якого відношення до будівництва будинку, то на теперішній час будинок є майном, безпідставно набутим відповідачем. Вона має право на отримання відшкодування понесених нею витрат на будівельні матеріали та оплату виконаних робіт, загальна вартість яких в цінах на 2018 рік та з урахуванням індексів інфляції становить 376 883,86 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь вартість будівельних матеріалів та робіт у вказаному розмірі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 вересня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 103 527,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 035,34 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до володільця з підстав, передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в разі наявності правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна, який його набув без достатньої правової підстави. Під час розгляду справи встановлено, що з 1999 року по 2017 рік ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком користувалися земельною ділянкою № НОМЕР_1 , яку в 1998 році СТ "Восход" надало її матері ОСОБА_3 . Подружжя ОСОБА_1 провели низку ремонтних і будівельних робіт з реконструкції та добудови садового будинку, розташованого на вказаній ділянці, що підтверджено показаннями свідків, договорами підряду, актами приймання-передачі виконаних робіт, товарними чеками та накладними. Враховуючи, що позивач не має змоги отримати безпідставно набуте ОСОБА_2 майно у вигляді будівельних матеріалів на загальну суму 103 527,70 грн, то на підставі статті 1213 ЦК України їх вартість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Правових підстав, визначених статтями 1212-1214 ЦК України, для стягнення грошових коштів, витрачених позивачем на оплату виконаних робіт та послуг в сумі 273 356,16 грн, суд не встановив.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 720 грн скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 720 грн. Постановлено, що у зв`язку з цим загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, - 115 247,70 грн, судовий збір - 1 152,53 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору в розмірі 321,62 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду в частині задоволених позовних вимог є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в рахунку-фактурі зазначена вартість всіх будівельних матеріалів, окрім 7-ми металопластикових вікон, які також були використані позивачем під час будівництва (реконструкції) будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, а справу в означеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що земельна ділянка № НОМЕР_1, яка перебуває у складі земельної ділянки СТ "Восход", в будь-якому разі належить територіальній громаді в особі Михайлівської сільської ради Вільнянського району. Однак ні сільська рада, ні садівниче товариство не були залучені до участі у справі. Суди попередніх інстанцій не дослідили і не встановили первісне, змінене та дійсне цільове призначення об`єкта нерухомості - земельної ділянки та відповідних її поліпшень (дачного будинку). Земельна дачна ділянка, на відміну від садової, відноситься до земель рекреаційного, а не сільськогосподарського призначення. Побудувавши будинок в СТ "Восход", позивач фактично незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що вона окремо запитувала в матері дозвіл на укладення договорів підряду та погоджувала дії, за які тепер вимагає в нього грошові кошти. Позивач, яка фактично вважає себе кредитором спадкодавця ОСОБА_3 , не пред`являла до нього як спадкоємця вимог про відшкодування вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт на підставі статей 1281, 1282 ЦК України.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.
01 квітня 2019 року справа № 336/2836/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Судами встановлено, що з 1999 року по 2017 рік ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком користувалися земельною ділянкою № НОМЕР_1 , наданою в 1998 році СТ "Восход" матері сторін - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зазначений період подружжя ОСОБА_1 провели низку ремонтних і будівельних робіт з реконструкції та добудови садового будинку, розташованого на вказаній ділянці, що підтверджено показаннями свідків, договорами підряду, актами приймання-передачі виконаних робіт, товарними чеками та накладними.
На підставі заяви ОСОБА_3 від НОМЕР_1 вересня 2014 року рішенням загальних зборів СТ "Восход" від 11 жовтня 2014 року земельну ділянку № НОМЕР_1 було надано у користування ОСОБА_2 .
Фактично користуватися земельною ділянкою та садовим будинком відповідач розпочав у серпні 2017 року.
Згідно з рахунком-фактурою від 10 березня 2018 року № 45 вартість будівельних матеріалів, витрачених позивачем на будівництво (реконструкцію) садового будинку, в цінах на 2018 рік складає 103 527,70 грн.
Апеляційним судом також встановлено, що до 11 жовтня 2014 року володільцем садового будинку була ОСОБА_3 , а починаючи з вказаної дати - ОСОБА_2
ОСОБА_1 також понесла витрати на придбання 7-ми металопластикових вікон на суму 11 720 грн, що підтверджується договором підряду від 04 травня 2008 року та товарним чеком від 04 травня 2008 року.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.