Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/19450/19
провадження № 61-11919св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,
третя особа - ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін В. П., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом від 29 вересня 2010 року № 459-к він був зарахований на посаду завідувача кафедри теорії, історії держави і права та конституційного права Академії муніципального управління (далі - АМУ) на умовах строкового трудового договору до проведення конкурсу. Згідно з наказом від 18 червня 2012 року № 247-к йому як переможцю конкурсу продовжено строк роботи на посаді завідувача кафедри. 28 грудня 2013 року він був переведений на посаду декана юридичного факультету АМУ на умовах, визначених контрактом, на строк до 28 грудня 2018 року. Наказом від 31 серпня 2015 року № 461-к його перевели на посаду в. о. декана економіко-правового факультету АМУ, а наказом від 28 березня 2016 року № 77-к - на посаду в. о. декана факультету публічного управління та права на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом. На підставі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2016 року № 694-р "Про реорганізацію Академії муніципального управління" було розпочато процедуру приєднання АМУ до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Наказом АМУ від 31 січня 2017 року його звільнили з роботи на підставі пункту 5 (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду) частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказом відповідача від 30 січня 2017 року № 278-к він був прийнятий на роботу з 01 лютого 2017 року на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту до проведення конкурсного заміщення посади. Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 08 квітня 2019 року № 118-к його було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки контракт між сторонами в письмовій формі не укладався. В такому разі трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк, а тому не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Крім того, в день звільнення відповідач не видав йому копію наказу про звільнення з роботи, що є порушенням вимог частини другої статті 47 КЗпП України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: поновити його на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 50 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ознайомившись з наказом відповідача від 30 січня 2017 року № 278-к про прийняття на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту, ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків та не висловлював жодних зауважень до змісту наказу, зокрема щодо укладення трудового договору на визначений строк, закінчення якого обумовлено настанням певної події - проведенням конкурсу на заміщення посади. Укладений між сторонами строковий трудовий договір оформлений наказом, що не суперечить вимогам статті 24 КЗпП України. Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 15 лютого 2019 року № 23/к-ОД було оголошено з 15 лютого до 15 березня 2019 року конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, в тому числі й на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту. До участі в конкурсі допускалася будь-яка особа, яка відповідала встановленим законодавством кваліфікаційним вимогам і подала власноруч написану заяву про участь у конкурсі до відділу кадрів Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Оголошення про конкурс, терміни та умови його проведення були розміщені в газеті "Сегодня" та на офіційному веб-сайті відповідача, а тому всі зацікавлені особи, в тому числі позивач, мали можливість ознайомитися з цією інформацією. 08 квітня 2019 року вченою радою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського було проведено конкурс на заміщення вакантних посад, за результатами якого на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту обрано ОСОБА_2 . Оскільки проведенням конкурсу на заміщення посади строк дії укладеного між сторонами трудового договору закінчився, то відповідач правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. За відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є похідними.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Аргументи позивача про те, що роботодавець повинен був ознайомити його з наказом про оголошення конкурсу, не заслуговують на увагу, оскільки ні Закон України "Про вищу освіту", ні Порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів), затверджений 21 вересня 2016 року рішенням Вченої ради Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (далі - Порядок проведення конкурсного відбору), не покладають на роботодавця обов`язку попереджати працівників про оголошення конкурсного відбору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не сприяли повному з`ясуванню обставин справи та не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про витребування у відповідача окремих доказів - копій наказів з його підписами про ознайомлення щодо призначення конкурсу на заміщення посади професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту, про затвердження газети "Сегодня" офіційним інформаційним джерелом відповідача, щодо створення веб-сайту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського тощо. У зв`язку з недодержанням письмової форми контракту між сторонами фактично були встановлені трудові відносини на невизначений строк. Роботодавець не ознайомив його з наказом про оголошення конкурсу на заміщення посади, яку він обіймав. Також він не був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, як того вимагає стаття 49-2 КЗпП України. Крім того, в день звільнення відповідач не видав йому копію наказу про звільнення з роботи, що є порушенням частини другої статті 47 КЗпП України. Він не отримував відзиву на апеляційну скаргу. Його звільнено з роботи без згоди на це профспілкового комітету. Наказ про зарахування ОСОБА_3 як переможця конкурсу на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту не видавався, хоча саме зазначена обставина стала підставою для винесення наказу про його звільнення.
У вересні 2020 року Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.
09 вересня 2020 року справа № 761/19450/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судами встановлено, що наказом АМУ від 29 вересня 2010 року № 459-к ОСОБА_1 було зараховано на посаду завідувача кафедри теорії, історії держави і права та конституційного права на умовах строкового трудового договору до проведення конкурсу, а наказом від 18 червня 2012 року № 247-к - продовжено з ним як переможцем конкурсу строк роботи на вказаній посаді.
Наказом від 26 грудня 2013 року № 590-к позивача переведено на посаду декана юридичного факультету АМУ на умовах, визначених контрактом, на строк до 28 грудня 2018 року.
Згідно з наказом від 31 серпня 2015 року № 461-к ОСОБА_1 переведено на посаду в. о. декана економіко-правового факультету АМУ на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом.
Наказом від 28 березня 2016 року № 77-к позивача переведено на посаду в. о. декана факультету публічного управління та права АМУ на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом.
На підставі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2016 року № 694-р "Про реорганізацію Академії муніципального управління", наказу Міністерства освіти і науки України від 19 жовтня 2016 року № 1264 вирішено реорганізувати АМУ шляхом приєднання до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.
Наказом від 31 січня 2017 року № 24 к/з ОСОБА_1 звільнено з посади в. о. декана факультету публічного управління та права АМУ у зв`язку з переведенням до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського за пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України.
Згідно з наказом в. о. ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казаріна В. П. від 30 січня 2017 року № 278-к позивача прийнято на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту з 01 лютого 2017 року до проведення конкурсного заміщення посади.
Пунктом 2.19 Посадової інструкції професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, з якою позивача було ознайомлено 01 лютого 2017 року, передбачено, що професор повинен знати нормативні документи, що регламентують статус науково-педагогічних, педагогічних і навчально-допоміжних працівників університету, особливості регулювання їх праці, основи трудового законодавства України, Статут, колективний договір, Правила внутрішнього розпорядку та інші нормативні документи університету.
Наказом від 15 лютого 2019 року № 23/к-ОД, виданим відповідачем на виконання вимог Закону України від 01 липня 2017 року № 1156-VII "Про вищу освіту", наказу Міністерства освіти і науки України від 05 жовтня 2015 року "Про затвердження Рекомендацій щодо проведення конкурсного відбору при заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів)", відповідно до Статуту університету та Порядку проведення конкурсного відбору було оголошено з 15 лютого по 15 березня 2019 року конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, в тому числі на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту. На ученого секретаря ОСОБА_5 покладено обов`язок забезпечити публікацію оголошення про проведення конкурсу в друкованих засобах масової інформації та розміщення на офіційному веб-сайті університету.
На виконання вказаного наказу в газеті "Сегодня" за 15-17 лютого 2019 року № 30 (5873), а також - на офіційному веб-сайті Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського було розміщено оголошення про проведення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників, в тому числі посади, яку обіймав позивач.
08 квітня 2019 року вченою радою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського було проведено конкурс на заміщення вакантних посад, за результатами якого на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту обрано ОСОБА_2, що підтверджується рішенням вченої ради, оформленим протоколом № 8.
Наказом відповідача від 08 квітня 2019 року № 118 ОСОБА_1 було звільнено з посади професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового гуманітарного інституту у зв`язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава: рішення вченої ради Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 08 квітня 2019 року, оформлене протоколом № 8. З цим наказом позивача ознайомлено в день його видачі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.