Постанова
Іменем України
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/5678/18
провадження № 61-14752св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство оборони України, Управління Служби безпеки України в Харківській області, військова частина А1352, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Кужелєвої Світлани Валеріївни та військової частини А1352 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року у складі судді Попрас В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 рокуу складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - УСБУ в Харківській області), військової частини А1352, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина А1352 Міністерства оборони України) сталася пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів. Зазначена подія класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня. В результаті цих подій 23 березня 2017 року приблизно о 12 год. 30 хв. в будинок його матері ОСОБА_2 влучив снаряд та виникла пожежа, про що було складено акт про пожежу від 25 березня 2017 року. Внаслідок потрапляння снаряду його матір отримала травми та в тяжкому стані була доставлена в Балаклійську центральну районну лікарню (далі - Балаклійська ЦРЛ) з діагнозом гостра відкрита проникаюча тяжка черепно-мозкова травма. Для подальшого обстеження та лікування ОСОБА_2 того ж дня була евакуйована до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф", де їй було проведено трепанацію черепа. Після проведеного лікування 19 квітня 2017 року в стабільному, відносно задовільному стані ОСОБА_2 була направлена до Балаклійської ЦРЛ для подальшого лікування. ІНФОРМАЦІЯ_1 в стаціонарі Балаклійської ЦРЛ в результаті набряку головного мозку його матір померла. В лікарському свідоцтві про смерть від 26 квітня 2017 року № 75 зазначено причину смерті ОСОБА_2 - проникаюче осколкове поранення голови, вибухова травма. Смертю матері йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, він зазнав та зазнає стрес і біль, пов`язані з похованням матері. Травмуюча подія суттєво порушила його особисті права і життєві плани, призвела до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя. На Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов`язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, в тому числі в разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку. Тому Міністерство оборони України є належним відповідачем в цьому спорі про відшкодування моральної шкоди. Військова частина А1352 наділена правом оперативного управління військовим майном, тому вона також є належним відповідачем в цій справі. Оскільки шкоду заподіяно спільною бездіяльністю Міністерства оборони України та військової частини А1352, то вони мають нести солідарну відповідальність. При цьому УСБУ в Харківській області не було вжито належних контррозвідувальних заходів з метою попередження події, що відбулася, тому воно має нести самостійну відповідальність за заподіяну йому шкоду. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з Міністерства оборони України та військової частини А1352 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 000 грн, стягнути з УСБУ в Харківській області на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з військової частини А1352 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Військової частини А1352 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є військова частина А1352, а не Міністерство оборони України, тому шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню саме військовою частиною А1352, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц. Внаслідок вибухів боєприпасів позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю головної людини в його житті - рідної матері. У зв`язку з похованням матері позивач зазнав стресу та болю. Ці події порушили його особисті права і життєві плани, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, незручностей, хвилювань, душевних страждань. Врахувавши характер подій, що відбулися у військовій частині А1352, які є суспільно небезпечними, вимоги розумності, виваженості та справедливості, глибину моральних страждань позивача, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 грн. При цьому позивач не довів наявності підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на УСБУ в Харківській області.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу військової частини А1352 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кужелєвої С. В. задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з військової частини А1352 на користь ОСОБА_1 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що боєприпаси, які зберігалися на території військової частини А1352, були закріпленні за нею на праві оперативного управління. Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що шкода підлягає відшкодуванню саме військовою частиною А1352, а не Міністерством оборони України. При цьому визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає верховенству права, вимогам розумності та справедливості, тому його необхідно збільшити до 500 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
30 липня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кужелєва С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з Міністерства оборони України та військової частини А1352 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 000 грн.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кужелєвої С. В. мотивована тим, що статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами. Оскільки шкоду завдано спільною бездіяльністю Міністерства оборони України та військової частини А1352, то вони мають нести солідарну відповідальність перед позивачем. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суди не врахували характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, які він витрачає.
16 серпня 2019 року військова частина А1352 також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга військової частини А1352 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що право військової частини А1352 на боєприпаси (майно), які зберігалися на її території, не є речовим правом в розумінні частини першої статті 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тому вона не володіє, не користується та не розпоряджається вказаним майном (боєприпасами). Вона не є належним відповідачем за заявленими в цій справі позовними вимогами і не повинна відшкодовувати шкоду. Вплив непереборної сили, а саме диверсії, яку неможливо було відвернути і яка стала причиною виникнення пожежі та спричинила подальше детонування боєприпасів, є обставиною, що звільняє від відповідальності військову частину А1352 за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, суди не звернули уваги на те, що позивач не надав жодних належних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку між фактом пожежі на території військової частини А1352 та отриманими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями. Суд або учасники справи не можуть надати об`єктивну оцінку щодо душевних страждань позивача, а позивач не довів розміру заподіяної йому моральної шкоди, тому визначений апеляційним судом розмір її відшкодування в сумі 500 000 грн є необґрунтованим.
У вересні 2019 року військова частина А1352 подала відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кужелєвої С. В., в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на доводи, викладені у своїй касаційній скарзі, а також на те, що наразі продовжується досудове розслідування за фактом пожежі та що причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями посадовими особами військової частини А1352 вимог керівних документів і виникненням пожежі не встановлено.
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кужелєва С. В. подала відзив на касаційну скаргу військової частини А1352, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що власником майна військової частини А1352 є держава в особі органу управління майном - Міністерства оборони України, а військова частина А1352 наділена правом оперативного управління військовим майном. Доводи військової частини А1352 про те, що вона не володіла, не користувалася та не розпоряджалася боєприпасами, є необґрунтованими та спростовуються статтями 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і статтею 137 ГК України. Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 не посилався на положення статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а обґрунтовував позовні вимоги статтею 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка передбачає відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які виключають можливість відшкодування шкоди і є підставою для звільнення від відповідальності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кужелєвої С. В. на рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в цій справі та витребувано її матеріали справи з Київського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини А1352 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в цій справі.
05 вересня 2019 року справа № 640/5678/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина А1352 Міністерства оборони України) сталася пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів.
За рішенням позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області, оформленим протоколом від 23 березня 2017 року № 4, попередньо визначено вказану подію як надзвичайну ситуацію регіонального рівня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями".
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2
23 березня 2017 року приблизно о 12 год. 30 хв. в будинок матері позивача - ОСОБА_2 влучив снаряд, в результаті чого виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 25 березня 2017 року.
В результаті потрапляння снаряду власник домоволодіння ОСОБА_2 отримала травми та в тяжкому стані була доставлена в Балаклійську ЦРЛ з діагнозом - гостра відкрита проникаюча тяжка черепно-мозкова травма. Для подальшого обстеження та лікування того ж дня ОСОБА_2 була евакуйована до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф".
Після проведеного лікування 19 квітня 2017 року в стабільному, відносно задовільному стані ОСОБА_2 була направлена до Балаклійської ЦРЛ для подальшого лікування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в стаціонарі Балаклійської ЦРЛ ОСОБА_2 померла. Причина її смерті - проникаюче осколкове поранення голови, вибухова травма, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 26 квітня 2017 року № 75, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2017 року.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 була доставлена до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф", де він працює лікарем, з пошкодженнями, які не мали ознак травм від вибухових речовин, осколків або інших продуктів вибуху, а термін "осколкове поранення", зазначене в лікарських документах, вказує на те, що в ранах знаходилися осколки зламаних кісток голови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що смертю його матері ОСОБА_2 йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю головної людини в його житті - рідної та єдиної матері. Він зазнав стресу та болю, пов`язаних з похованням матері. Травмуюча подія суттєво порушила його особисті права і життєві плани, призвела до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимогає від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя. Така передчасна смерть ОСОБА_2 у віці 54 роки стала важкою психологічною травмою для її рідних та особливо для нього. Він втратив матір, підтримку та допомогу в житті. Внаслідок вказаної події виникли психотравматичні фактори, що потягли за собою негативні емоції та переживання і призвели до незручностей, хвилювань, душевних страждань. Окрім того, заподіяна йому моральна шкода полягає у внутрішньому дискомфорті, порушенні внутрішньої рівноваги, що викликані пережитим.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.