Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 214/5082/13-ц
провадження № 61-36102св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Коротенка Є. В., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року в складі судді Ковтун Н. Г. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, який в ході розгляду справи уточнив шляхом збільшення позовних вимог та пред`явлення позову також до ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Позов мотивований тим, що 07 березня 2008 року він передав ОСОБА_3 в борг грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, про що між ними складено розписку про фінансові взаємовідносини Лист-1, та грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, про що між ними складено розписку про фінансові взаємовідносини Лист-2, за умовами яких він виступив в якості кредитора, ОСОБА_3 - позичальника, а ОСОБА_2 - поручителя. Строк повернення позик встановлено не було.
22 квітня 2008 року він змінив фінансові зобов`язання, про що зазначив на зворотній стороні кожної розписки, зазначивши строк повернення позикової суми до 10 грудня 2008 року, та склавши таблицю повернення боргу.
Станом на 02 червня 2015 року відповідач повернув суму позик частково, а саме - за борговою розпискою Лист-1 10 травня 2008 року повернуто 1 200 дол. США, 10 червня 2008 року - 900 дол. США, 10 липня 2008 року - 1 700 дол. США; за борговою розпискою Лист-2 10 травня 2008 року повернуто 1 200 дол. США, 10 червня 2008 року - 900 дол. США, 10 липня 2008 року - 1 700 дол. США.
13 травня 2013 року він звернувся до відповідачів з вимогою про повернення боргу, яка залишились без задоволення.
Посилаючись на те, що залишок суми боргу за борговими розписками Лист-1 та Лист-2 складає 92 400 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02 червня 2015 року становить 1 948 243 грн 65 коп., а розмір 3 % річних становить 116 894 грн 61 коп., ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги, стягнувши вказану заборгованість з позичальника ОСОБА_3, поручителя ОСОБА_2 та їхніх дружин, які мають рівні права і обов`язки з іншим подружжям.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Саксаганского суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2015 року, про накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, скасовано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Дніпропетровської області від 21 листопада 2012 року в справі № 413/1858/12, яке набрало законної сили, спір між сторонами вже вирішений, позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 07 березня 2008 року. Суд врахував, що оригінали боргових розписок Лист-1 та Лист-2 за клопотанням позивача були повернуті йому з матеріалів цивільної справи № 413/1858/12 та долучені до цієї справи як докази, надані на підтвердження позовних вимог. Відповідно до висновку судово-технічної експертизи від 06 лютого 2017 року № 8602/1253 розписки, які знаходяться в матеріалах цивільної справи № 413/1858/12 є копіями розписок, які долучені позивачем до цієї справи,що підтверджує факт повторного використання ОСОБА_1 вказаних розписок для стягнення суми боргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що боргові розписки Лист-1 та Лист-2 вже були предметом судового розгляду, за результатами якого Жовтневим районним судом м. Кривого Дніпропетровської області ухвалено рішення від 21 листопада 2012 року про відмову в задоволенні позову, проте суд позбавлений можливості закрити провадження у справі відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України з огляду на інший суб`єктний склад учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Жовтневим районним судом м. Кривого Дніпропетровської області вирішено питання між тими ж сторонами та з тих самих підстав, наслідком чого є відмова в задоволенні позову, оскільки відповідно до норм процесуального законодавства вказане є підставою для закриття провадження у справі. Суди попередніх інстанцій не врахували, що на підтвердження позовних вимог надано оригінали боргових розписок, а письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Проведена у справі експертиза не надала відповіді на поставлені питання, у зв`язку з чим висновок судів про тотожність предмету спору в справі № 413/1858/12 та справі, яка переглядається, без спеціальних знань є незаконним. З рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Дніпропетровської області від 21 листопада 2012 року вбачається, що відповідачами виконано зобов`язання за борговою розпискою від 07 березня 2008 року, про що свідчить відповідна відмітка на її зворотній стороні, проте за борговими розписками Лист-1 та Лист-2 грошові кошти не повернуті, що є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2018 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була складена одна боргова розписка від 07 березня 2008 року "Про фінансові зобов`язання" в трьох примірниках для кожної з сторін (в нижній частині договору зазначено: копії 3 шт., лист 1, 2, 3). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 наполягав на поверненні суми боргу до грудня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отримавши кредит в банку, повернули позивачу суму боргу, про що був складений новий фінансовий документ за старим зразком, в якому відсутнє слово "розписка" та нумерація листів лист (1, 2, 3). Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, діє недобросовісно, у зв`язку з чим висновок судів попередніх про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим та законним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 214/5082/13-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з розпискою (фінансові взаємовідносини) від 07 березня 2008 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 50 000 дол. США. ОСОБА_2 виступив поручителем.
22 квітня 2008 року сторони встановили графік повернення грошових коштів, а саме: кожного десятого числа місяця з кінцевим терміном повернення суми боргу 10 грудня 2008 року.
ОСОБА_1 10 травня 2008 року повернуто 1 200 дол. США, 10 червня 2008 року - 900 дол. США, а 10 липня 2008 року - 1 700 дол. США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2012 року в справі № 413/1858/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 07 березня 2008 року у зв`язку з виконанням боргового зобов`язання в повному обсязі 10 серпня 2008 року.
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із клопотанням про повернення йому оригіналів боргових розписок (лист 1, 2, 3), якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, в справі № № 413/1858/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Секретар судового засідання Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видав ОСОБА_1 оригінали розписок, замінивши їх в матеріалах справи відповідними копіями.
Згідно з висновком судово-технічної експертизи від 06 лютого 2017 року № 8602/1253 час складання розписок про боргові зобов`язання від 07 березня 2008 року визначити неможливо у зв`язку з відсутністю спеціального обладнання, але розписки, які знаходяться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу за № 413/1858/12 є копіями розписок, які знаходяться в матеріалах цієї справи № 214/5082/13-ц, що підтверджує факт використання розписок зі справи Жовтневого районного суд м. Кривого Рогу, розглянутої 21 листопада 2012 року, для стягнення боргу Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.