Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2/1519/8500/11
провадження № 61-18680св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа: ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 , з позовом про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Позов мотивований тим, що 08 грудня 2010 року ОСОБА_2 та мати позивача - ОСОБА_4 уклали договір дарування 3/4 часток житлової будівлі № 18, загальною площею 44,5 кв. м., з відповідною частиною господарських і побутових будівель, яка розташована на земельній ділянці площею 532 кв. м по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Останні три роки життя мати тяжко хворіла, не могла самостійно пересуватися, потребувала сторонньої допомоги.
У червні 2011 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізнався про наявність оспорюваного договору дарування від 08 грудня 2010 року.
Позивач вважає, що мати на момент укладення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати договір дарування 3/4 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, нікчемним, стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований за № 807, за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком посмертної комплексної судово-медичної експертизи встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_4 в момент складення нею договору дарування розуміти значення своїх дій та керувати ними. Судом першої інстанції зроблено висновок про невідповідность внутрішньої волі ОСОБА_4 з її волевиявленням в оспорюваному договорі. Стосовно заявлених позивачем вимог щодо визнання вказаного правочину нікчемним, суд дійшов висновку про неправильне обрання способу захисту порушеного права, тому що вказаний договір є оспорюваним.Однак, обрання невірного способу захисту не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, суд першої інстанції врахував, що, згідно первісних редакцій позовних вимог, позивач просив визнати договір недійсним, при цьому заяву про залишення первісної редакції позовної заяви без розгляду суду не надав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року скасовано.
Прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування, відмовлено у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за змістом висновку судової-психіатричної комісійної експертизи № 70 від 12 березня 2019 року ОСОБА_4 на час укладення спірного договору дарування 08 грудня 2010 року на будь-який психічний розлад не страждала. За своїм станом здоров`я під час укладення договору дарування могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Вказаний висновок підтверджується іншими доказами, які маються в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_4 08 грудня 2010 року на момент підписання договору дарування могла правильно оцінити ситуацію, розуміти наслідки своїх дій, критично їх оцінювати та свідомо керувати ними. Апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доказам, позбавив права скаржника ознайомитися із висновками судово-психіатричної комісійної експертизи № 70 від 12 березня 2019 року та відмовив у призначенні повторної психіатричної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин та усунення наявних суперечностей, які мають значення для правильного вирішення справи. Позивач вважає, що оскаржене судове рішення не відповідає приписам статей 263, 265 ЦПК України. Судом була порушена територіальна юрисдикція. Спір має бути розглянутий Приморським районним судом м. Одеси. Суд апеляційної інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якому просить касаційну скаргу відхилити, постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що всі викладені в касаційній скарзі обставини не відповідають дійсності та суперечать матеріалам цивільної справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року цивільна справа № 2/1519/8500/11 надійшла до Верховного Суду.
06 лютого 2020 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі з таких підстав.
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4
ОСОБА_4 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка по вказаній адресі.
28 грудня 2002 року ОСОБА_4 подарувала 1/4 частку належного їй житлового будинку ОСОБА_3
08 грудня 2010 року, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Після смерті ОСОБА_4, 23 травня 2011 року із заявою про прийняття спадщини до П`ятої одеської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1, окрім позивача із заявою про прийняття спадщини також звернулась відповідач - ОСОБА_2 .
Причиною смерті ОСОБА_4 є злоякісне ураження легенів, яке виходить за межі однієї та більше локалізацій.