Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 369/11060/17
провадження № 61-6084св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Степанової Оксани Сергіївни, представника ОСОБА_5 - адвоката Отроша Володимира Михайловича, представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, Деркаченко Катерини Володимирівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 рокуу складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), ОСОБА_16, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що Боярська лісова дослідна станція ще з радянських часів була користувачем лісових угідь, у тому числі в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (Хотівське лісництво), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 14 квітня 2003 року № 132 Боярській лісовій дослідній станції Національного аграрного університету було надано в постійне користування 373,2 га земель для ведення лісового господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради та видано державний акт на право постійного користування серії ІІІ-КВ № 022928, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 552. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України. З метою присвоєння кадастрового номера вищевказаній земельній ділянці розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 березня 2009 року № 169 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також передано в постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку загальною площею 373,2166 га для ведення лісового господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради. В подальшому на підставі листа Національного університету біоресурсів і природокористування України від 07 жовтня 2009 року № 2608 розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 було внесено зміни в розпорядження від 06 березня 2009 року № 169 та викладено пункт 2 цього розпорядження у новій редакції: "передати у постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку загальною площею 373,2166 га, для ведення лісового господарства 361,2836 га, з них: 4,6003 га сіножатей (сільськогосподарські землі), 351,1644 га лісів та лісовкритих площ, 3,1356 га забудованих земель, 2,3833 га землі під внутрішніми водами, 11,9330 га землі для ведення підсобного сільського господарства, в тому числі: ріллі - 9,4080 га, під господарськими будівлями - 1,1896 га, не рекультивовані землі - 1,3354 га у межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району". На підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 Національному університету біоресурсів і природокористування України (відокремлений підрозділ "Боярська лісова науково-дослідна станція") видано: державний акт серії ЯЯ № 140063 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,9330 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5003, для ведення підсобного сільського господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, зареєстрований 13 вересня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240003000051; державний акт серії ЯЯ № 140064 на право постійного користування земельною ділянкою площею 229,0789 га, кадастровий номер 3222457401:02600265004, для ведення лісового господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, зареєстрований 13 вересня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240003000049. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3431 вилучено з постійного користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельні ділянки загальною площею 1,3871 га в адміністративних межах Чабанівської селищної ради та за рахунок цих земель передано у власність громадянам земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5036, ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5037, ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5041, ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5029, ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5038, ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5034, ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5035, ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5028, ОСОБА_17 - земельну ділянку площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5030, для індивідуального садівництва в адміністративних межах Чабанівської селищної ради. В подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_16 на підставі договорів купівлі-продажу від 25 грудня 2015 року, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_15 на підставі договорів купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року та від 28 грудня 2012 року. У свою чергу ОСОБА_16 відчужила ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5036, а ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5034, на підставі договорів купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року. Крім того, за договорами купівлі-продажу від 22 березня 2013 року ОСОБА_15 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5037, ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5038, а за договорами купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року ОСОБА_15 відчужив ОСОБА_4 земельні ділянки площами по 0,11 га, кадастрові номери: 3222457401:02:002:5028, 3222457401:02:002:5029, 3222457401:02:002:5030 та 3222457401:02:002:5041. Разом з тим прийняття розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 про внесення змін у розпорядження від 06 березня 2009 року № 169, подальше припинення права постійного користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельною ділянкою площею 11,9330 га та передача частини цієї ділянки у власність громадянам суперечить вимогам чинного законодавства. Віднесення оспорюваних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення Хотівського лісництва Національного університету біоресурсів і природокористування України (відокремлений підрозділ "Боярська лісова науково-дослідна станція"), крім вищевикладеного, підтверджується також інформацією виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 18 вересня 2016 року № 459, до якої долучено фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами переданих у власність спірних земельних ділянок та межами 32 кварталу і таксаційних виділів Хотівського лісництва за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1997, 2007 років. Рішення про вилучення спірної земельної ділянки має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог статей 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку вилучення оспорюваних земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 11,9330 га уповноваженим державним органом не проводилося. Прийняття розпорядження Києво-Святошинською РДА від 21 січня 2010 року № 273 про внесення змін в розпорядження від 06 березня 2009 року № 169 є фактично вилученням не уповноваженим органом виконавчої влади лісової ділянки площею 11,9330 га із загального масиву земель лісогосподарського призначення площею 373,2166 га та незаконною зміною її цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарських земель. За приписами частини другої статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) отримання згоди землекористувача при вилученні земельної ділянки може бути реалізоване лише у формі погодження проекту землеустрою щодо вилучення земельної ділянки, а не у формі листа, який може бути лише підставою для розробки проекту її вилучення з метою встановлення координат вказаної земельної ділянки та формування її як об`єкта права. Відповідно до положень статті 17, частини першої статті 20, частини третьої статті 122, частини п`ятої статті 149 ЗК України, статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районні державні адміністрації взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності. За таких обставин незаконним є також розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3431 про вилучення з постійного користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельної ділянки площею 1,3871 га і подальше надання за її рахунок земельних ділянок у власність. Державним органом лісового господарства Київської області не надавалося погодження на відведення оспорюваних земельних ділянок у власність. Тому розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 та від 12 грудня 2012 року № 3431 суперечать вимогам чинного законодавства. Прийняття Києво-Святошинською РДА незаконних розпоряджень свідчить про те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею їх належного розпорядника, яким, в силу положень статті 122 ЗК України, є Київська ОДА. Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА просив: визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її, захистивши порушене право; визнати недійсними розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 та від 12 грудня 2012 року № 3431; витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння: ОСОБА_16 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5035; ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5036; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5034; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5037; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5038; ОСОБА_4 - земельні ділянки площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5028, площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5029, площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5030, та площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5041, які знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
06 лютого 2019 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської Київська ОДА подав до суду заяву, в якій зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2019 року № 55 ОСОБА_16 відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5035. Тому просив замінити відповідача ОСОБА_16 на ОСОБА_2, а також пункт 3 прохальної частини позовної заяви викласти в такій редакції: витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння: ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5036; ОСОБА_2 - земельні ділянки площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5034, та площею 0,0917 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5035; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0992 га кадастровий номер 3222457401:02:002:5037; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5038; ОСОБА_4 - земельні ділянки площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5028, площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5029, площею 0,11 га кадастровий номер 3222457401:02:002:5030, та площею 0,11 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5041, які знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2019 року замінено відповідача ОСОБА_16 на належного відповідача - ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_18 заперечив проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 0,0992 га, кадастровий номер 3222457401:02:002:5037, на підставі договору купівлі-продажу, тому вона є добросовісним набувачем, а витребування в неї цієї земельної ділянки є непропорційним втручанням в її право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Саме лише зазначення прокурором в позовній заяві про те, що Київська ОДА не зверталася до суду за захистом порушеного права, не є достатньою підставою для представництва ним інтересів держави в особі Київськаої ОДА. Крім того, при зверненні з цим позовом пропущено позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_19 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_20 подали до суду заяви, в яких просили відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що Перший заступник прокурора Київської області в межах своїх повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", мав можливість впродовж розумного строку виявити можливе порушення закону при передачі у власність громадянам спірних земельних ділянок, запобігти цьому або оскаржити процедуру їх передачі. Київська ОДА могла довідатися про порушення свого права та про прийняття оспорюваних розпоряджень Києво-Святошинської РДА в межах трирічної позовної давності, однак ні прокуратура, ні Київська ОДА не здійснювали будь-яких дій протягом 8 років.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273, на підставі якого земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 11,9330 га була переведена в землі сільськогосподарського призначення, є незаконним, оскільки прийняте не уповноваженим органом та за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, що підтверджується листом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 12 вересня 2017 року № 04-36/1814. За таких обставин не відповідає вимогам законну і прийняте в подальшому розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3431 про вилучення з постійного користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельної ділянки площею 1,3871 га та надання земельних ділянок у власність. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Також вказівки щодо здійснення прокурорського нагляду органами прокуратури були передбачені відомчими актами Генерального прокурора України, зокрема наказами від 19 вересня 2005 року № 3гн, від 18 жовтня 2010 року № 3гн та від 07 листопада 2012 року № 3гн, відповідно до яких прокурор був зобов`язаний періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Тобто прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської ОДА з моменту прийняття оспорюваних розпоряджень, однак звернувся до суду з позовом зі спливом позовної давності. Позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів є похідними від вимог про визнання недійсними розпоряджень, тому також не підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_19 задоволено частково. Апеляційну скаргу Прокурора Київської області задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними розпорядження Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 та від 12 грудня 2012 року № 3431. Витребувано на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння: ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0917 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5036; ОСОБА_2 - земельні ділянки площею 0,0917 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5034 та площею 0,0917 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5035; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0992 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5037; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0992 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5038; ОСОБА_4 - земельні ділянки площею 0,11 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5028, площею 0,11 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5029, площею 0,11 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5030 та площею 0,11 га з кадастровим номером 3222457401:02:002:5041, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про порушення Києво-Святошинською РДА вимог законодавства при прийнятті розпорядження від 21 січня 2010 року № 273, яким безпідставно змінено цільове призначення лісової ділянки площею 11,9330 га із загального масиву земель лісогосподарського призначення площею 373,2166 га, належних на праві постійного користування державній лісогосподарській установі, з категорії земель лісогосподарського призначення на сільськогосподарські землі для ведення підсобного господарства. Вилучення зазначеної земельної ділянки уповноваженим органом не проводилося, а прийняття такого розпорядження є фактично вилученням неуповноваженим органом виконавчої влади лісової ділянки площею 11,9330 га із загального масиву земель лісогосподарського призначення площею 373,2166 га та незаконною зміною її цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарських земель. Тому не відповідає вимогам закону і прийняте в подальшому розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3431 про вилучення з постійного користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельної ділянки площею 1,3871 га, та надання земельних ділянок у власність. Оскільки оспорювані розпорядження Києво-Святошинської РДА в силу вимог законодавства України порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення з користування держави земельних ділянок, то позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Київська ОДА не була учасником спірних правовідносин щодо передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення та подальшого їх відчуження на підставі цивільно-правових угод. Відповідачами не надано доказів інформування Київської ОДА про видачу оскаржуваних розпоряджень. Прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави лише у 2017 році, за результатами системного аналізу інформацій виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 18 вересня 2017 року № 459, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 12 вересня 2017 року № 04-36/1814, що підтвердили незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок державного лісового фонду. Тому висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності є помилковим.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
02 квітня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Степанова О. С. та представник ОСОБА_5 - адвокат Отрош В. М. подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення. Касаційні скарги подані на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявники зазначили, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 лютого 2019 року у справі № 910/23062/17. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявники зазначили, що в подібних спорах завжди є певний конфлікт інтересів у правозастосуванні принципів "належного урядування" та "пропорційності". Суду слід у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин та фактів за власною оцінкою ухвалювати рішення, яке б відповідало справедливій рівновазі між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини. На сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах в сукупності з наведеними принципами. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявники зазначили, що суди не взяли до уваги і не дали оцінки всім зібраним у справі доказам, зокрема листам Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика", а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
07 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Юзефович А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив повністю скасувати постанову апеляційного суду, скасувати рішення місцевого суду в частині позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень і в цій частині провадження у справі закрити. Щодо інших позовних вимог - змінити мотивувальну частину рішення місцевого суду, вказавши, що підставою для відмови в задоволенні позову є незаконність і необґрунтованість позовних вимог. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Юзефович А. О. вказав що суди не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 554/10516/16-ц.
07 квітня 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_4 вказала, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 листопада 2019 року у справах №№ 911/3680/17, 911/3677/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/585/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_4 вказала, що суди не дослідили зібраних у справі доказів і не перевірили причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом (Київською ОДА), та які є підстави для звернення прокурора до суду згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суди необґрунтовано відхилили її неодноразові заяви щодо необхідності встановлення обставин, які давали б підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Київською ОДА своїх функцій захисту інтересів держави. Суди встановили обставини, які мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.
У травні 2020 року Київська ОДА подала до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 - адвоката Отроша В. М., в якому просила залишити їх без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарг.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, витребувано матеріали справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Степанової О. С. та відмовлено в задоволенні її клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката Отроша В. М. та відмовлено в задоволенні його клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Юзефовича А. О. та відмовлено в задоволенні його клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року.
20 серпня 2020 року справа № 369/11060/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 14 квітня 2003 року № 132 Боярській лісовій дослідній станції Національного аграрного університету видано державний акт серії ІІІ-КВ № 022928 на право постійного користування землею площею 373,2 га для ведення лісового господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України.
Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06 березня 2009 року № 169 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному університету біоресурсів і природокористування України для ведення лісового господарства на території Чабанівської селищної ради, за межами населеного пункту" постановлено:
1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному аграрному університету (відокремлений підрозділ "Боярська лісова дослідна станція") для ведення лісового господарства в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області;
2. Передати в постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку загальною площею 373,2166 га для ведення лісового господарства на території Чабанівської селищної ради, за межами населеного пункту;
3. Встановити правові обмеження на використання земельної ділянки: зміна цільового призначення; продаж земельної ділянки іноземним громадянам; дотримання режиму використання земель в охоронних і санітарно-захисних зонах. До використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою;
4. Земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням обов`язків землекористувачів, згідно зі статті 96 Земельного кодексу України;
5. Доручити землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію на виготовлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановити межі земельної ділянки, зон обмежень в натурі (на місцевості) та виготовити державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
6. Технічну документацію залишити для постійного зберігання в управлінні земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.
07 жовтня 2009 року ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України ОСОБА_21 направив голові Києво-Святошинської РДА ОСОБА_22 лист, в якому зазначив, що розпорядженням від 06 березня 2009 року № 169 Національному університету біоресурсів і природокористування України передано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 373,2166 га для ведення лісового господарства на території Чабанівської селищної ради. Внаслідок додаткового обстеження земель було виявлено, що для ведення лісового господарства використовуються земельні ділянки загальною площею 361,2836 га. Земельна ділянка площею 11,9330 га використовується для ведення підсобного сільського господарства. У зв`язку з цим ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України ОСОБА_21 просив внести зміни в розпорядження № 169 та передати в постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України земельні ділянки загальною площею 373,2166 га, в тому числі для ведення лісового господарства - 361,2836 га, для ведення сільського господарства -11,9330 га.
Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 21 січня 2010 року № 273 "Про внесення змін у розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06 березня 2009 року № 169" постановлено:
1. Пункт 2 розпорядження голови адміністрації викласти у такій редакції: "2. Передати в постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України земельну ділянку загальною площею 373,2166 га, для ведення лісового господарства 361,2836 га, з них: 4,6003 сіножатей (сільськогосподарські землі), 351,1644 га лісів та інших лісовкритих площ, 3,1356 га забудованих земель, 2,3833 га землі під внутрішніми водами, 11,9330 га землі для ведення підсобного сільського господарства, в тому числі: ріллі - 9,4080 га, під господарськими будівлями - 1,1896 га, не рекультивовані землі - 1,3354 га в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району".