Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 334/6521/19
провадження № 61-3121св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала касаційну скаргу- Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява обґрунтована тим, що 15 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики. Умовами вказаного договору передбачено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань по поверненню суми позики, позичальник надає в заставу зазначені нежитлові приміщення. Станом на час звернення позивача до суду з позовом позика не повернута.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 15 квітня 2008 року в розмірі 250 000 грн.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нежитлові приміщення загальною площею 102,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року у складі судді Гнатюка О. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що наявність позову про стягнення заборгованості за договором позики не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, оскільки право власності ОСОБА_2 на ці приміщення позивачем не оспорюється, предметом спору є лише виключно стягнення заборгованості за договірно-правовими відносинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року скасовано. Накладено арешт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем до заяви про забезпечення позову долучено копії оголошень щодо продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, не призведе до обмеження його права володіння та користування зазначеним майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ТОВ "Українська факторингова компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому, що до участі у розгляді справи не залучено іпотекодержателя ТОВ "Українська факторингова компанія". Крім того, залишено поза увагою інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Умовами вказаного договору передбачено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань по поверненню суми позики, позичальник надає в заставу зазначені нежитлові приміщення. Станом на час звернення позивача до суду з позовом позика не повернута.
Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нежитлові приміщення загальною площею 102,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).