ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа №805/90/16-а
касаційне провадження №К/9901/7482/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гайдар А.В.; судді - Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.)
у справі № 805/90/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу"
до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання нечинною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" (далі - ТОВ "Сади Донбасу"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання нечинною та скасування вимоги від 02 жовтня 2015 року № Ю-218-23 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 415101,13 грн.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив з огляду на те, що на момент формування оскаржуваної вимоги платник не звертався до контролюючого органу ані із заявою про звільнення його від виконання своїх обов`язків зі сплати єдиного внеску, ані із заявою про списання безнадійного податкового боргу.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Скасував протиправну вимогу від 02 жовтня 2015 року № Ю-218-23 про стягнення з ТОВ "Сади Донбасу" 415101,13 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Костянтинівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на неподання позивачем на момент формування спірної вимоги про сплату боргу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску на підставі пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Костянтинівської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 жовтня 2015 року контролюючим органом сформовано вимогу № Ю-218-23 про сплату ТОВ "Сади Донбасу" боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із січня по вересень 2015 року в розмірі 415101,13 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов`язання до дня включення органом доходів і зборів даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру, сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період (частина чотирнадцята статті 9 Закону № 2464-VI)
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14 квітня 2014 року.
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1669-VII) визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.