ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 460/1798/19
касаційне провадження № К/9901/23942/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Довгополов О.М.; судді - Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі № 460/1798/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика"
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" (далі - ТОВ "Українська сірникова фабрика"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2019 року № 0012821401, від 22 липня 2019 року № 0012811401, від 22 липня 2019 року № 0012841401.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 18 грудня 2019 року позовну заяву задовольнив повністю, дійшовши висновку про реальність господарських операцій із реалізації позивачем сірників Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альп +", а також про безпідставність доводів контролюючого органу про заниження платником сум податку на додану вартість і пов`язане з ним порушення вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) внаслідок реалізації із застосуванням пільги відходів (макулатуру), які у творились у процесі виробництва.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач здійснив лише документальне оформлення господарських операцій із реалізації сірників Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альп +" без фактичного руху активу, а відтак отримання від цих покупців коштів не може зменшувати його фінансовий результат до оподаткування. Крім того суд дійшов висновку, що базою для нарахування податку на додану вартість у порядку підпункту "б" пункту 198.5 статті 198 ПК України є саме вартість сировини в тій її частині, з якої в процесі виробництва утворилися відходи (макулатура), реалізація яких здійснюється із застосуванням пільги.
ТОВ "Українська сірникова фабрика" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на товарному характері господарських операцій із реалізації сірників Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альп +". Також звертає увагу на безпідставне ототожнення контролюючим органом, правову позицію якого помилково підтримано Восьмим апеляційним адміністративним судом, макулатури, отриманої в процесі виробництва, яка є зворотними відходами, як продукції, що придбана платником та в подальшому реалізована в операціях, звільнених від оподаткування.
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Українська сірникова фабрика".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українська сірникова фабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 04 липня 2019 року № 1347/17-00-14-01/32413704.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток унаслідок непідтвердження реального характеру господарських операцій із реалізації товарно-матеріальних цінностей (сірників) Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альп +", що мотивовано посиланням на: порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва щодо цих суб`єктів господарювання; пояснення водіїв, які заперечили участь в автомобільних перевезеннях товару від платника до покупців; неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами в силу відсутності необхідних матеріально-технічних ресурсів; нездійснення покупцями в подальшому реалізації товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Українська сірникова фабрика" у відповідній кількості.
Враховуючи викладене, за доводами ГУ ДФС у Рівненській області, отримані платником від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альп +" кошти, перерахування яких останніми не пов`язане з постачанням товарів, є активом, що слід враховувати у складі інших доходів як безповоротну фінансову допомогу, а товар - таким, що реалізований невстановленим особам.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання платником приписів підпункту "б" пункту 198.5 статті 198 ПК України у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість у порядку цієї норми під час передачі переробним підприємствам макулатури, отриманої в процесі виробництва як зворотний відхід, а також пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок нескладенння та нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових документів на вартість сировини в тій її частині, з якої в процесі виробництва утворились відходи (макулатура), що реалізовувались із застосуванням пільги відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 22 липня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0012821401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 5638698,00 грн за основним платежем та 1409674,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0012841401, згідно з яким застосовано штраф у сумі 725145,00 грн; № 0012811401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1450290,00 грн за основним платежем 362572,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (форма № 2). Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток.
Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.
Кінцевий фінансовий результат чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.
При цьому правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов`язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій, у тому числі з реалізації товарів (робіт, послуг).
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із реалізації позивачем сірників Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайф СЛ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІН", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бучина +", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альп +", суд першої інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Українська сірникова фабрика" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.