ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/3004/19
адміністративне провадження № К/9901/32171/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
представника відповідача - Адамишина А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/3004/19
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві і Київській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної міграційної служби України у Київській області,
про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
за касаційною скаргою адвоката Тарасюка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення від 2 січня 2019 року Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування рішення від 31 липня 2013 року Управління Державної міграційної служби України у Київській області про оформлення набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві і Київській області поновити громадянство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" є протиправним і таким, що грубо порушує законодавство України, порушує права, свободи та його законні інтереси. Вказував на те, що Управління Державної міграційної служби України у Київській області не повідомляло позивача про службову перевірку щодо законності набуття ним громадянства України, не викликало його для надання особистих пояснень і не вручало рішення та довідку про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Крім того, ОСОБА_1 звертав увагу на те, що з 10 жовтня 2018 року Управління Державної міграційної служби у Київській області перебуває в стані припинення, а головою комісії з припинення є ОСОБА_2 разом з тим, оскаржуване рішення від 2 січня 2019 року підписане ОСОБА_2, як першим заступником Управління Державної міграційної служби у Київській області. Водночас це рішення не містить відомостей про прізвище, ім`я, по-батькові особи щодо якої воно прийнято.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області від 2 січня 2019 року про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області від 31 липня 2013 року про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України.
Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області поновити громадянство ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, приймаючи своє рішення, виходив із того, що на підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов`язань, а саме припинення громадянства Російської Федерації, ОСОБА_1 надав довідку Посольства Російської Федерації в Україні №269098152 від 12 серпня 2013 року. Вказана довідка слугувала підставою для набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням. Оскільки факт підробки вказаної довідки, як і факт подання заявником свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, не встановлено компетентними органами, то відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за відсутності правових підстав.
Також, дослідивши зміст листа Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні №4177/к від 5 вересня 2018 року, посилання на яке міститься в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав визнавати його належним і достовірним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він не підтверджує факт підроблення документів чи надання неправдивих відомостей саме позивачем, що надало йому право набути громадянство України за територіальним походженням.
Разом із тим, у листі Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні від 18 грудня 2018 року №6022 зазначено, що інформацією про приналежність позивача до громадянства Російської Федерації, наявності/вилучення у нього паспорта громадянина Російської Федерації та/чи паспортів, підтверджуючих особу громадянина Російської Федерації за межами території Російської Федерації, консульський відділ не володіє.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, окрім повідомлення Консульського відділу Посольства Російської Федерації про те, що довідка про припинення громадянства не видавалась, іншої достовірної інформації, що позивач не виконав зобов`язання припинити іноземне громадянство, у тому числі не здав паспорт громадянина Російської Федерації, відповідач не мав.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що обман, внаслідок якого особа набула громадянство України, може полягати не лише у повідомленні недостовірних відомостей, а й у невиконанні цією особою взятих на себе зобов`язань припинити іноземне громадянство, без чого набуття громадянства є неможливим.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" відповідач правомірно скасував рішення про набуття громадянства позивачем внаслідок подання ним неправдивих відомостей. Факт надання позивачем неправдивих відомостей підтверджується листами Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні №4177/к від 5 вересня 2018 року і №6022 від 11 грудня 2018 року про те, що довідка №269098152 від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 Консульським відділом Посольства Росії в Україні не видавалась.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про свою незгоду з посиланням суду першої інстанції на відсутність вироку щодо ОСОБА_1 у кримінальній справі за статтею 358 Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Оскаржуване рішення було прийнято Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області (далі - "УДМС України у Київській області") не у зв`язку з поданням позивачем фальшивих документів, а зв`язку з набуттям останнім громадянства внаслідок обману, який полягає у невиконанні зобов`язання припинити іноземне громадянство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі адвокат Тарасюк Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року залишити в силі.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. На думку представника позивача, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування фактів, які унеможливлюють набуття громадянства України.
Водночас суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права відхилив як належний доказ довідку Посольства Російської Федерації в Україні №269098152 від 12 серпня 2013 року. Як зазначає представник позивача, вказана довідка не визнана фальшивим документом, отже є доказом який підтверджує виконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство.
Представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві і Київській області (надалі також - "ЦМУ ДМС України у м. Києві і Київській області") подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
В обґрунтування свого відзиву зазначає, що довідка №269098152 від 12 серпня 2013 року не може бути доказом виконання позивачем своїх зобов`язань щодо припинення громадянства Російської Федерації, оскільки згідно листів Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні така довідка ОСОБА_1 не видавалась.
Представник відповідача наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив обґрунтоване рішення, норми матеріального цим судом застосовані правильно, а норми процесуального права не порушені, обставини спірних правовідносин з`ясовані повно і всебічно. Натомість, доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 31 липня 2013 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Управління Державної міграційної служби України у Київській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Згідно поданої заяви, позивач просив оформити набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", оскільки його баба, ОСОБА_3, народилася на території України.
Звертаючись із вказаною заявою позивач, зокрема, подав зобов`язання припинити іноземне громадянство.
На виконання вказаного зобов`язання, позивач подав довідку Посольства Російської Федерації в Україні про припинення громадянства Російської Федерації №269098152 від 12 серпня 2013 року, згідно якої рішенням Посольства Російської Федерації в Україні від 9 серпня 2013 року ОСОБА_1 дозволено вихід із громадянства Російської Федерації.
13 серпня 2013 року Управління Державної міграційної служби України у Київській області прийняло рішення оформити набуття громадянства України позивачу за територіальним походженням.
26 липня 2018 року співробітник Управління Державної міграційної служби України у Київській області підготував подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України", оскільки позивач подав довідку про вихід з іноземного громадянства, але не повернув паспорт громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави.
30 липня 2018 року Управління Державної міграційної служби України у Київській області склало довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно якої позивач не повернув паспорт громадянина Російської Федерації.
30 липня 2018 року Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області прийнято рішення про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області від 13 серпня 2013 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 подав довідку про вихід з іноземного громадянства, але не повернув паспорт громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави.
Вважаючи таке рішення УДМС України у Київській області протиправним позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року у справі №826/12922/18, яке набрало законної сили 21 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення УДМС України в Київській області від 30 липня 2018 року про скасування рішення УДМС України у Київській області від 31 липня 2013 року про оформлення набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.
Зобов`язано УДМС України в Київській області поновити громадянство позивачу.
17 серпня 2018 року за №3201.3.1-4535/32.2-18 УДМС України у Київській області звернулося з листом до Посольства Російської Федерації в Україні, в якому просило підтвердити чи спростувати факт видачі позивачу Посольством Російської Федерації в Україні Довідки про припинення громадянства Російської Федерації №269098152 від 12 серпня 2013 року.
Листом №4177/к від 5 вересня 2018 року Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Україні повідомив, що довідка №269098152 від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, консульським відділом Посольства Росії в Україні не видавалась.
4 грудня 2018 року УДМС України в Київській області звернулося з повторним листом до Посольства Російської Федерації в Україні в якому просило надати наступну інформацію: чи видавалася довідка від 12 серпня 2013 року №269098152 щодо припинення громадянства Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чи є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянином Російської Федерації; якщо ні, то коли громадянство було припинено; коли ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, здав паспорти громадянина Російської Федерації і паспорт або паспорти громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон.
Листом від 18 грудня 2018 року за №6022 Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Україні повідомив, що довідка №269098152 від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, консульським відділом Посольства Росії в Україні не видавалась. Також повідомив, що інформацією про приналежність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації, наявності/вилучення у нього паспорта громадянина Російської Федерації та/чи паспортів, підтверджуючих особу громадянина Російської Федерації за межами території Російської Федерації, консульський відділ не володіє.
29 грудня 2018 року співробітником УДМС України у Київській області вдруге підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України" - набув громадянство України шляхом обману (щодо припинення громадянства Російської Федерації).
2 січня 2019 року УДМС України у Київській області за №34 вдруге складено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно якої позивач не виконав подане відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про громадянство України" зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає.
2 січня 2019 року УДМС України у Київській області вдруге прийнято рішення про скасування рішення УДМС України у Київській області від 13 серпня 2013 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, а саме: не виконав зобов`язання припинити іноземне громадянство (надання довідки про припинення громадянства Російської Федерації від 12 серпня 2013 року №269098152, видача якої не підтверджена відповідно до листа Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні №4177/к від 5 вересня 2018 року).
Не погоджуючись із вказаним рішенням УДМС України у Київській області від 2 січня 2019 року позивач звернувся з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України".
Статтею 1 Закону України "Про громадянство України", зокрема, встановлено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків без громадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
За приписами пункту другого статті 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.