Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/738/15-ц
провадження № 61-866св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,
третя особа - первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня
2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн РРТ),
третя особа - первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, донарахування та виплати щомісячних премій, нарахування та виплати одноразових премій, донарахування та виплати вихідної допомоги, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням та за час затримки виплати належних сум при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що з
29 серпня 1972 року він перебував у трудових правовідносинах із Концерном РРТ ДП "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим", працюючи директором, а з 17 січня 2007 року згідно з наказом № 9/ок працював на посаді помічника генерального директора Концерну РРТ.
Наказом Генерального директора Концерну РРТ № 100/ок від 08 грудня
2014 року позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Своє звільнення позивач вважав незаконним, оскільки у наказі від 08 грудня 2014 року № 100/ок відсутнє посилання на обов`язкову підставу звільнення - згоду первинної профспілкової організації Концерну РРТ, членом якої є позивач. Відповідач не надав до профспілкової організації документальні докази того, що вичерпав всі правомірні можливості зі скорочення витрат на оплату праці без скорочення чисельності працівників.
Власник Концерну РРТ уповноважив звільняти працівників за Контрактом з Генеральним директором Концерну РРТ, хоча судовим рішенням, що набрало законної сили до звільнення Позивача, заборонено відповідачу звільняти працівників КРРТ.
Крім того, відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України, оскільки не провів із позивачем повний розрахунок, не сплатив всі передбачені у зв`язку зі звільненням виплати. Власник або уповноважений ним орган не повідомили позивача письмово про нараховані суми, передбачені у зв`язку зі звільненням перед сплатою цих сум.
Концерн РРТ не виплатив позивачу премію за основні результати виробничої та фінансово-господарської діяльності за червень-грудень 2014 року та безпідставно не нарахував одноразові премії з нагоди державних і професійних свят - до Дня Незалежності України і до Дня працівників радіо, телебачення і зв`язку.
05 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про збільшення позовних вимог. (а. с. 206-219, т. 2)
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада
2015 року заяву представника позивача про доповнення у цивільній справі позовних вимог задоволено частково. (а. с. 22-26, т.3)
З урахуванням зазначеного та часткового задоволення заяви про доповнення позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просив суд:
- скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 08 грудня 2014 року № 100/ок "Про припинення трудового договору (контракту)";
- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора Концерну РРТ;
- зобов`язати Концерн РРТ додатково нарахувати та виплатити
ОСОБА_1 щомісячну премію за основні результати виробничої та фінансово-господарської діяльності за червень-грудень 2014 року в розмірі 20 162,35 грн;
- зобов`язати Концерн РРТ додатково нарахувати та виплатити
ОСОБА_1 премії в розмірі 6 265,00 грн до Дня Незалежності України та 6 265,00 грн до Дня працівників радіо, телебачення і зв`язку;
- зобов`язати Концерн РРТ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу;
- зобов`язати Концерн РРТ виплатити ОСОБА_1 різницю боргу за підприємством на кінець місяця за липень 2014 року в розмірі 9 207,20 грн;
- стягнути з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 середній заробіток з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 1 203,01 грн за час затримки виплати належних йому сум при звільненні по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 середній заробіток з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 1 203,01 грн за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн;
- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктом 2 частини першої статті 367 ЦПК України та в частині поновлення на роботі в Концерні РРТ
ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора Концерну РРТ;
- визнати звільнення з посади помічника генерального директора Концерну РРТ під виглядом скорочення численності штату дискримінацією інваліда.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня
2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача.
Оскільки первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не надала у встановлений законом строк рішення про надання згоди чи про не надання згоди на звільнення ОСОБА_1, а тому відповідно до вимог статті 43 КЗпП України відповідач правомірно вважав, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Позивачу було надано перелік вакантних посад та запропоновано перевестися на іншу роботу відповідно до його спеціальності, проте він відмовився від запропонованої роботи, про що було складено відповідний акт.
Щодо позовних вимог стосовно виплати премій, суд вважав, що питання виплати чи невиплати премій віднесено виключно до компетенції адміністрації Концерну РРТ. Керівник організації відповідно до Статуту самостійно організовує та контролює виконання працівниками своїх обов`язків, визначаючи тим самим преміювання кожного працівника.
З огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням на законних підставах відповідно до вимог КЗпП України, суд вважав також недоведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням,ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року зупинено апеляційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 359/10611/15-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року скасовано.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора Концерну РРТ.
Стягнуто з Концерну РРТ середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення 821 491,86 грн.
Стягнуто з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи ту обставину, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року та постановою Верховного Суду від 17 липня
2019 року у справі № 359/10611/15-ц, наказ від 12 серпня 2014 року № 378 "Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення" визнано незаконним, вважав, що наказ відповідача від 08 грудня 2014 року № 100/ок про звільнення позивача також є незаконним, а тому наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Апеляційний суд, здійснивши відповідний розрахунок з урахуванням матеріалів справи вважав, що на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення у розмірі 821 491,86 грн.
Крім того, апеляційний суд вважав, що незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, враховуючи принцип справедливості та розумності, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині преміювання, апеляційний суд виходив із того, що премія з нагоди свята не є обов`язковою виплатою. Питання виплати чи невиплати премій, зазначених у позовних вимогах позивача, віднесено виключно до компетенції адміністрації Концерну РРТ.
Апеляційний суд встановив, що позивачу була виплачена вихідна допомога у розмірі 14 110,88 грн, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Також, на думку апеляційного суду, вимоги про визнання звільнення дискримінацією інваліда задоволенню не підлягають, оскільки звільнення з роботи за скороченням не є дискримінацією інваліда, а пов`язано з вимогами трудового законодавства щодо можливого звільнення працівників з підстав встановлених законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У червні 2020 року справу № 761/738/15-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення позивача на роботі, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 64 Господарського кодексу України та 49-4 КЗпП України, відповідно до положень яких підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до штатного розпису підприємства, введеного в дію з 09 грудня 2014 року, посада помічника генерального директора відсутня, а отже, відсутні підстави для виконання позивачем відповідної роботи. Факт скасування наказу від 12 серпня 2014 року № 378 "Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення" не є безумовною підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1 .
Апеляційним судом не з`ясовано, чи є порушення законодавства у зв`язку зі скасуванням наказу про скорочення штату такими, що безпосередньо впливають на дотримання процедури вивільнення працівника, а також чи є ці порушення такими, що тягнуть поновлення на роботі.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті
235 КЗпП України, оскільки не з`ясовано, з чиєї вини справа про поновлення на роботі розглядається судами протягом п`яти років.
Крім того, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 81, 263 ЦПК України, оскільки оскаржувана постанова не містить жодних посилань на доказ, яким підтверджено завдання позивачу у зв`язку зі звільненням моральних страждань.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення оскаржує постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року лише в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а тому в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог Верховним Судом не переглядається.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді помічника президента Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з 17 січня 2007 року на підставі наказу № 9/ок від 17 січня 2007 року. (а. с. 29, т. 1)
04 березня 2008 року у зв`язку з затвердженням нової редакції статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення переведений на посаду помічника генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
Наказом від 12 серпня 2014 року № 378 "Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення" було скорочено штатні одиниці та виведено їх зі штатного розпису. (а. .с 131-135,
т. 1)
Повідомленням від 12 серпня 2014 року запропоновано ОСОБА_1 роботу на підприємстві на вільних посадах. (а. с. 145, т. 1)
Відповідно до акта від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 від переведення на іншу роботу в Концерні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення відмовився. (а. с. 148, т. 1)
Наказом від 08 грудня 2014 року № 100/ок ОСОБА_1 було звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. (а. с. 27, т. 1)
У справі № 359/10611/15-ц рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року, було ухвалено рішення про визнання протиправним та скасування наказу генерального директора від 12 серпня 2014 року № 378 "Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення", який був підставою для скорочення посади позивача у цій справі.
Постановою Верховного у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року залишено без змін. (а. с. 230-234, т. 4)
Мотивувальна частина