Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 639/2725/19
провадження № 61-20362св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницька Альона Олегівна ,
боржник - ОСОБА_2,
заінтересована особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року в складі судді Єрмоленко В. Б., та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікова А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст подання
У квітні 2019 року державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області) Іваницька А. О. звернулась до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира), якою він спільно володіє з іншими особами, з метою подальшого звернення стягнення за виконавчим провадженням № 56676098 про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальних збитків у розмірі 4 712,20 грн та моральної шкоди 200 000, 00 грн.
На обґрунтування вимог державний виконавець посилається на те, що боржник на праві спільної сумісної власності володіє частиною зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським територіальним виробничим об`єднанням "Харківкомунпромвод" від 06 березня 1998 року, але частка ОСОБА_2 не визначена, що унеможливлює виконання вироку суду в частині стягнення грошових коштів та звернення стягнення на майно і реалізацію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року подання державного виконавця Міжрайонного ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області Іваницької А. О. задоволено.
Визначено частку ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру зазначивши, що йому належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким боржник ОСОБА_2 володіє спільно з ОСОБА_2 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_2 має заборгованість, на даний час не працює, відомості про джерела отримання доходів боржника немає та про їх наявність боржник не зазначає, а тому суд прийшов до вірного висновку про можливість визначити належну боржнику частку у спільному майні для подальшого погашення вказаної заборгованості.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив, з урахуванням уточненої касаційної скарги, скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.
Заявник зазначає, що вироком Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2007 року з нього та ОСОБА_4 було стягнено на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування спричинених злочинами матеріальних збитків та моральної шкоди. ОСОБА_2 сплачував добровільно зазначені кошти, та ним було сплачено 29 000, 00 грн, а ОСОБА_4 не сплачував кошти, що не взято судами до уваги.
Квартира є його єдиним житлом. На його думку, подання державного виконавця є передчасним.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Харкова.
Справа надійшла до Верховного суду у лютому 2020 року.
Мотивувальна частина
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають в повній мірі.
Фактичні обставинисправи, встановлені судами
Судами встановлено, що на примусовому виконанні Міжрайонного ВДВСміста Харків ГТУЮ у Харківській області знаходиться виконавче провадження № 56676098 з примусового виконання виконавчого листа № 1-12/07, виданого 06січня 2017 року Апеляційним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальних збитків 4 712,20 грн, моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн (а. с. 3, 4).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 січня 2017 року поновлено ОСОБА_5 строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання та видано дублікат виконавчого листа за вказаною кримінальною справою.
Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що єдиним майном ОСОБА_2 є частка в квартирі АДРЕСА_1, якою він володіє спільно з іншими особами.
На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 березня 1998 року Харківським територіальним виробничим об`єднанням "Харківкомунпромвод", реєстраційний № 6-98-104 спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (а. с. 6, 8).
Судами встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість, на даний час не працює, відомості про джерела отримання доходів боржника немає та про їх наявність боржник не зазначає.
Під час розгляду подання державного виконавця боржником було повідомлено про часткову сплату у розмірі 29 000,00 грн заборгованості на виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2007 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.