Постанова
Іменем України
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 754/136/16
провадження № 61-14649 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року у складі судді Журавської О.В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав від нього позику у розмірі 793 800 грн, що на день укладення цього договору еквівалентно 100 000 доларів США. Згідно з пунктом 3 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю борг до "дванадцятої години ранку дня двадцять дев`ятого місяця грудня року 2010".
29 листопада 2010 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ним та відповідачем укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав йому в іпотеку: земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Станом на 29 грудня 2010 року відповідачем, як позичальником, боргових зобов`язань перед ним, як позикодавцем, у повному обсязі не виконано.
04 березня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 17 до договору позики від 29 листопада 2010 року, за умовами якої заборгованість позичальника перед позикодавцем за договором позики станом на день укладання додаткової угоди складає 663 419 грн, що на вказану дату становить 83 000 доларів США. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди зазначену суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцю у строк до 29 березня 2013 року.
Станом на 29 березня 2013 року відповідачем боргових зобов`язань за договором позики та додатковою угодою до нього не виконано.
У пункті 4 договору позики та пункті 4 додаткової угоди сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником термінів повернення позики він зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку у розмірі 1 % від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня.
19 червня 2013 року відповідач, як позичальник, особисто отримав від нього вимогу про необхідність виконання боргового зобов`язання у розмірі 687 398 грн за договором позики та додатковою угод до нього. Вказана вимога містить попередження про можливість звернення стягнення позикодавцем на майно, передане в іпотеку. Отримання вимоги підтверджується нотаріально завіреною заявою позичальника, якою він визнає наявність боргового зобов`язання у вказаному вище розмірі.
З 30 березня 2013 року до 02 вересня 2014 року позичальником прострочено строк виконання боргового зобов`язання на 522 дня, з яких 277 днів у 2013 році та 245 днів у 2014 року, а, отже, за цей період позичальник повинен сплатити пеню у розмірі 2 888 847,18 грн, 3 % річних у розмірі 28 463,40 грн та індекс інфляції у розмірі 752 028,17 грн.
Таким чином, станом на 02 вересня 2014 року позичальник мав сплатити позикодавцю заборгованість за договором позики у загальному розмірі 3 669 338,75 грн.
Оскільки відповідачем не виконано боргове зобов`язання, він, як іпотекодержатель, скористався своїм правом, передбаченим положеннями статті 38 Закону України "Про іпотеку", а саме здійснив продаж предметів іпотеки.
Від продажу предметів іпотеки ним у рахунок задоволення вимог за договором позики та додаткової угоди отримано 748 017,00 грн, що є недостатньо сумою для погашення заборгованості за договором позики. Кошти, отримані від продажу предметів іпотеки, пішли на погашення заборгованості позичальника по пені за прострочення виконання боргового зобов`язання згідно з вимогами статті 534 ЦК України.
Таким чином, залишок заборгованості за договором позики після продажу предмета іпотеки становить 2 921 321,75 грн, з яких: 4 011,17 грн - основного зобов`язання з врахуванням індексу інфляції та врахуванням продажу боргу; 2 888 847,17 грн - пеня нарахована за період з 30 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року; 28 463,40 грн - 3% річних за період з 29 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 2 921 321,75 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 листопада 2010 року у загальному розмірі 2 921 321,75 грн, з яких: 4 011,17 грн - основного зобов`язання з врахуванням індексу інфляції та врахуванням продажу боргу; 2 888 847,17 грн - пеня нарахована за період з 30 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року; 28 463,40 грн - 3% річних за період з 29 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним договором позики не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з нього. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені змінено, викладено резолютивну частини у наступній редакції. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 листопада 2010 року у розмірі 4 011,17 грн - основного зобов`язання з врахуванням індексу інфляції та врахуванням продажу боргу; 5 000 грн - пені нарахованої за період з 30 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року; 28 463,40 грн - 3 % річних за період з 29 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач у заяві про перегляд заочного рішення суду, не пропущено, оскільки 04 березня 2013 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору позики, тобто було перервано перебіг позовної давності.
Доводи відповідача про недійсність договорів купівлі-продажу іпотечного майна є безпідставними, оскільки такі правочини у цій справі не переглядаються, а відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочинів. Таким чином, розмір сум, отриманих позивачем при відчуженні предметів іпотеки, не перевіряється.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним заборгованості за договором позики, не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Пеня у розмірі 2 888 847,17 грн за період з 30 березня 2013 року по 02 вересня 2014 року значно перевищує суму основного зобов`язання. З урахуванням обставин справи, відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, суд зменшив пеню до 5 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.