Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 607/2990/17
провадження № 61-37199св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк", банк) про визнання кредитного договору недійсним з моменту його вчинення і безгрошовим.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - АТ "Український інноваційний банк") 12 липня 2006 року був укладений кредитний договір № 96/06-ф.
Представник банку під час оформлення вказаного договору ввів його в оману та не повідомив про те, що цей договір оформляється на нього як боржника, однак грошові кошти фактично будуть передані унітарному приватному підприємству "Металоресурси" (далі - УПП "Металоресурси").
Крім того, всупереч пунктів 2, 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" працівник банку не попередив позивача про те, на яких умовах укладається цей договір та не надав йому оригіналу договору, тим самим приховавши факт отримання коштів УПП "Металоресурси".
Про зазначений факт він дізнався із вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2015 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 - директор УПП "Металоресурси" протягом січня-вересня 2006 року отримав кредитні кошти від АТ "Український інноваційний банк" на загальну суму 2 200 000,00 грн, зокрема, за прибутковим касовим ордером від 12 липня 2006 року № 40 на суму 200 000,00 грн на підставі кредитного договору від 12 липня 2006 року № 96/06-ф.
Позивач просив суд визнати кредитний договір укладений між ним та ПАТ "Український інноваційний банк" від 12 липня 2006 року № 96/06-ф недійсним з моменту його вчинення і безгрошовим.
Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року за заявою представника позивача ОСОБА_3 замінено відповідача у справі на публічне акціонерне товариство "Укрінком" (далі - ПАТ "Укрінком").
Відповідно до витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів від 28 березня 2017 року № 6 ПАТ "Укрінком" перейменовано в ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено.
Визнано кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та АТ "Український інноваційний банк" від 12 липня 2006 року № 96/06-ф недійсним з моменту його укладення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти за оспорюваним кредитним договором були отримані УПП "Металоресурси" безпосередньо від ПАТ "Український інноваційний банк", що свідчить про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Банк навмисно ввів в оману позивача щодо обставини, які впливають на вчинення правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська інноваційна компанія" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; застосувати строки позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 16 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що преюдиційним для розгляду цієї справи є рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2011 року у справі № 2-33/11, згідно з яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Український інноваційний банк" стягнуто 225 409,70 грн боргу, 1 700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Вважає, що посилання позивача на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2011 року не свідчить про вчинення кредитного договору під впливом обману або його безгрошовість. Суд не встановив хто був платником грошових коштів до каси УПП "Металоресурси", а зазначення в прибутковому касовому ордері підстави для зарахування "від Тернопільської філії АТ "Укрінбанк" грошових коштів в сумі 200 000,00 грн на підставі кредитного договору від 12 липня 2006 року № 96/06-фне є доказом зарахування коштів саме Тернопільською філією АТ "Укрінбанк". ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 12 липня 2006 року між АТ "Український інноваційний банк", в особі директора Тернопільської філії ОСОБА_4., правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 96/06-ф на суму 200 000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів від 28 березня 2017 року № 6 ПАТ "Укрінком" перейменовано в ПАТ "Українська інноваційна компанія", а також викладено статут в новій редакції (а. с. 49-51). Відповідні зміни внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назви відповідача, що підтверджується випискою з реєстру від 03 квітня 2017 року (а. с. 52).
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2011 року у справі № 1-34/2011р. визнано винними ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364-1, частиною другою статті 366, частиною другою статті 367 КК України та ОСОБА_5, у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364-1, частиною другою статті 366 КК України (а. с. 21-23).
Згаданий вирок не оскаржувався та набрав законної сили.
Постановою старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Барабаном Ю. М. від 02 грудня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 за ознаками вчинення ними злочинів, передбачених статтями 190 та 358 КК України, тобто шахрайство та підроблення і використання підроблених документів, у зв`язку з відсутністю у їх діях складу цих злочинів (а. с. 17-20).
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді одного року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками на підприємствах усіх форм власності строком на один рік (а. с. 11-16).
Відповідно до копії прибуткового касового ордеру від 12 липня 2006 року № 40 УПП "Металоресурси" прийняло від АТ "Укрінбанк" кредит у сумі 200 000,00 грн на підставі кредитного договору від 12 липня 2006 року № 96/06-ф, що свідчить про те, що ОСОБА_1 ці кошти за вказаним договором не отримував, а кошти за оспорюваним договором були отримані УПП "Металоресурси" безпосередньо від АТ "Укрінбанк" (а. с. 10).
Наведені обставини підтверджуються вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2011 року, з якого вбачається, що згідно з прибутковими ордерами УПП "Металоресурси" кошти, отримані за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 96/06-ф, укладеним між Тернопільською філією АТ "Укрінбанк" та ОСОБА_1, були внесені в касу УПП "Металоресурси" та використані у його фінансово-господарській діяльності.
Згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2011 року, ОСОБА_1 із змістом документів, наданих йому в банку, не ознайомлювався, оскільки знав, що кредит буде отриманий і використаний у фінансово-господарській діяльності УПП "Металоресурси". Ніяких документів, грошових коштів в банку особисто не отримував. Доручення на отримання коштів ОСОБА_1 нікому не надавав. Коли підписував документи в банку, то вважав, що кредитний договір укладений з УПП "Металоресурси".
Зазначені обставини підтверджуються постановою старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Барабаном Ю. М. від 02 грудня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, у якій встановлено, що при підписанні ОСОБА_1 кредитного договору ОСОБА_5 ввів його в оману щодо обставин, які мали істотне значення для нього, шляхом замовчування дійсних своїх намірів та не надав йому можливості ознайомитися із документами, які були підписані позивачем.
Крім цього, зазначеною постановою встановлено, що грошові кошти ОСОБА_1 не отримував і не заволодів грошовими коштами АТ "Укрінбанк" шляхом обману, зловживання довірою чи іншим способом за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 96/06-ф, оскільки грошові кошти за цим кредитом були внесені в касу УПП "Металоресурси", що підтверджується прибутковими касовими ордерами УПП "Металоресурси".
Як вбачається із вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2015 року, за результатами розгляду кримінального провадження від 12 грудня 2012 року № 12012210010000393 за обвинуваченням ОСОБА_2, згідно з прибутковим касовим ордером, виданим УПП "Металоресурси" від 12 липня 2006 року № 40, УПП "Металоресурси" прийняло від АТ "Укрінбанк" грошові кошти в сумі 200 000,00 грн на підставі кредитного договору від 12 липня 2006 року № 96/06-ф.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2011 року у справі № 2-33/11 з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрінбанк" стягнуто кошти за кредитним договором та судовий збір.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.