Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 372/1139/19-ц
провадження № 61-15621св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2011 року між ним
та ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду, відповідно до умов якого він, як підрядник, зобов`язався у строки, встановлені договором, виконати повністю з матеріалів замовника будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку, загальною площею 99,61 кв. м, за проектом "Хантер-Хаус" на території земельної ділянки, розташованої
за адресою Автономна Республіка Крим, м. Ялта, Лівадійська селищна рада, яка належить замовнику на праві приватної власності.
Відповідно до пункту 2.2. вказаного договору підряду ціна робіт за цим договором встановлюється у розмірі 100 тис. грн. Зазначена сума включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з розділом 3 договору підряду строк початку робіт встановлюється
з 26 серпня 2011 року, строк закінчення - 01 березня 2012 року.
12 травня 2015 року за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В. зареєструвала
в реєстрі виконавчий напис нотаріуса № 2102 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1 млн грн, а також додаткові витрати у сумі 50 тис. грн.
Позивач вважав, що вказаний виконавчий напис нотаріуса було вчинено без наявності достатніх правових підстав та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки його було вчинено 12 травня 2015 року, тобто
з пропуском трирічного строку позовної давності. Також у виконавчому написі нотаріуса визначена сума боргу у розмірі 1 050 000 грн, тоді як згідно із заяви про вчинення виконавчого напису визначено загальну суму
до стягнення у розмірі 1 млн грн. При цьому заборгованість за договором, щодо якої було вчинено виконавчий напис, не є безспірною.
Крім того, позивач зазначав, що про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса йому стало відомо лише у січні 2019 року, а тому строк позовної давності ним не пропущено.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Т. В. від 12 травня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі
за № 2102, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової суми
у розмірі 1 050 000 грн таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. 12 травня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2102, про стягнення з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 1 млн грн, а також додаткових витрат у сумі 50 тис. грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено поза межами трирічного строку, визначеного
статтею 88 Закону України "Про нотаріат", розмір коштів, які запропоновано до стягнення не є безспірними, а строк позовної давності позивачем не пропущено, так як він дізнався про оспорений виконавчий напис нотаріуса лише у січні 2019 року, що ним доведено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що у замовника були відсутні підстави вимагати від підрядника повернення встановленої договором підряду всієї суми від ціни договору - 100 тис. грн та відповідно до розписки, яка є невід`ємною частиною цього договору, у сумі 30 тис. доларів США і 10 тис. доларів США, оскільки підрядник виконав частину робіт по будівництву житлового будинку, що відповідачем не заперечувалося. Крім того, виконавчий напис нотаріуса містить суму до стягнення у розмірі 50 тис. грн, як додаткові витрати,
проте такі витрати між сторонами договору підряду не узгоджувались і матеріалами справи не підтверджені. Отже, стверджувати про безспірність заборгованості для вчинення виконавчого напису нотаріуса у цій справі немає підстав. При цьому ОСОБА_2 пропустив встановлений законом строк для звернення із заявою до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, оскільки з дня виникнення його права вимоги минуло більше ніж
3 роки, а належних та допустимих доказів пролонгації договору підряду
до 01 червня 2012 року суду не надано. Крім того, строк позовної давності для оспорення виконавчого напису нотаріуса позивачем не пропущено, оскільки про його існування він дізнався лише у січні 2019 року, а саме після ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 вересня
2020 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі
та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не врахували,
що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення
до суду із позовом про визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Доводи позивача про те, що він
дізнався про наявність виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса від 12 травня 2015 року лише під час ознайомлення 23 січня
2019 року з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 51321750
є безпідставними, так як 23 грудня 2015 року на його адресу, що зазначена
у виконавчому документі, а саме АДРЕСА_1, було надіслано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження
з виконання виконавчого напису нотаріуса від 12 травня 2015 року. Згідно
з частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", чинною на час відкриття виконавчого провадження, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. А тому ОСОБА_1 знав або
міг знати про існування оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса
від 12 травня 2015 року та про відкрите державним виконавцем виконавче провадження з його виконання (стаття 261 ЦК України). Позивач з часу прострочення власного зобовʼязання завершити будівельні роботи
у повному обсязі до 01 червня 2012 року був проінформований про невиконання ним свого обовʼязку за договором підряду, а він, як замовник будівництва, постійно за телефоном та під час особистих зустрічей заявляв вимогу до нього про належне виконання узгоджених домовленостей. Тобто у позивача ще з 2012 року існували обґрунтовані підстави очікувати від замовника нотаріальної чи судової процедури стягнення заборгованості, що виникла за договором підряду.
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 26 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір будівельного підряду, відповідно
до умов якого останній, як підрядник, зобов`язався у строки, встановлені договором, виконати повністю з матеріалів замовника будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку, загальною площею 99,61 кв. м,
за проектом "Хантер-Хаус" на території земельної ділянки, розташованої
за адресою Автономна Республіка Крим, м. Ялта, Лівадійська селищна рада, яка належить замовнику на праві приватної власності.
Відповідно до пункту 2.2. вказаного договору підряду ціна робіт за цим договором встановлюється у розмірі 100 тис. грн. Зазначена сума включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з розділом 3 договору підряду строк початку робіт встановлюється
з 26 серпня 2011 року, строк закінчення - 01 березня 2012 року.
За змістом розписки, яка міститься у матеріалах справи (т. 1, а. с. 24), ОСОБА_1 26 серпня 2011 року відповідно до договору від 26 серпня 2011 року отримав від ОСОБА_2 першу суму внеску за будівництво будинку у розмірі 30 тис. доларів США.
Згідно з приписки у вказаній розписці ОСОБА_1 03 жовтня 2011 року отримав 10 тис. доларів США на фундамент під проєкт "Хантер-Хаус"
від ОСОБА_2
12 травня 2015 року за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В. зареєструвала
в реєстрі виконавчий напис нотаріуса № 2102 про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1 млн грн, а також додаткові витрати у сумі 50 тис. грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про нотаріат" порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства.