Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 752/11877/17
провадження № 61-2865св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
третя особа - відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), третя особа - відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві), про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, припинення дії, що порушує право та стягнення збитків.
Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит") було укладено договір про надання споживчого кредиту № 50-06-Ил/02, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 105 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних, строком до 19 листопада 2021 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року з неї стягнуто на користь банку заборгованість за вказаним вище кредитним договором, а у подальшому було видано виконавчий лист.
Вважала суму заборгованості, яка стягнута за вказаним рішенням суду, незаконною, що підтверджується висновком експертного економічного дослідження.
Посилаючись на те, що оспорюваний кредитний договір укладений під впливом обману зі сторони банку та ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати недійсним кредитний договір від 21 листопада 2006 року № 50-06-Ил/02, визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист від 15 липня 2011 року № 2-7484/10 та стягнути з банку на її користь збитки у розмірі 80 061, 30 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають шкоди споживачеві, а також того, що договір було укладено з використанням нечесної підприємницької практики.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ураховуючи те, що позивачкою не доведено у ході розгляду цієї справи наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним кредитного договору, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору.
Щодо позовних вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції вважав, що така вимога не може бути предметом розгляду у рамках цього заявленого спору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 50-06-Ил/20 та виконавчого листа про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також стягнення збитків, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають шкоди споживачеві, а також того, що договір було укладено з використанням нечесної підприємницької практики.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом із тим просила передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи із Голосіївського районного суду м. Києва.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності.
Вважала, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що під час укладання спірного кредитного договору банком були порушені вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" у частині неповідомлення споживача про умови кредитування, фактичне значення процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту. Банк приховав від споживача інформацію щодо місячної суми відсотків за кредитом, загальну суму місячного платежу та не надав перед укладенням оспорюваного договору розгорнутий розрахунок. Отже, на думку заявника, з боку банку мав місце обман споживача щодо істотних умов кредитного договору.
Суди не надали належної правової оцінки висновку експертного економічного дослідження № 13/002/1027/4, складеному 24 травня 2017 року судовим експертом Тимофєєнко С. А., відповідно до якого розмір реальної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 50-06-Ил/02 16,50 % річних, що на 1,50 % більше за процентну ставку, визначену пунктами 2.1., 4.1 договору - 15 % річних. Разом із тим вказаними пунктами договору визначено процентну ставку за користування кредитом, а не реальну процентну ставку, що є різними поняттями.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 листопада 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 50-06-Ил/02, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у розмірі 105 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, із терміном повернення до 19 листопада 2021 року (а. с. 18-19).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 21 листопада 2006 року № 50-06-Ил/02 за основним боргом у розмірі 102 502,14 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило еквівалент 816 275,79 грн, за нарахованими процентам - 17 223,05 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило еквівалент 137 155,75 грн, та за пенею у розмірі 414 358,90 грн (а. с. 20-22, 99-100).
На підставі вказаного рішення суду 15 липня 2011 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (а. с. 23, 24).
У договорі про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 50-06-Ил/02 було визначено суму кредитування, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту та сплату процентів.
ОСОБА_1 не зверталася до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору. Також ОСОБА_1 частково виконувала умови договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.