Постанова
Іменем України
03 грудня 2020
м. Київ
справа № 522/17929/16-ц
провадження № 61-20863ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Штелик С.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи без самостійних вимог на боці відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі судді: Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він у 2008 року придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
У 2016 році від свого знайомого позивач дізнався про те, що його квартира належить іншій особі.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна 28 березня 2014 року відбулась реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2014 року, посвідченому приватним нотаріусом Осінцевою В. М. При цьому від імені позивача, як продавця, дії вчиняла ОСОБА_5 на підставі довіреності від 19 березня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом міста Кишинів, Республіка Молдова, ОСОБА_9 .
Надалі 31 березня 2014 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_6 договір позики грошових коштів, в якості забезпечення за яким вони уклали договір іпотеки (без випуску заставної), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О. І. від 31 березня 2014 року за реєстровим № 466.
12 вересня 2014 року, на підставі вищезазначеного договору іпотеки право власності на спірну квартиру набув ОСОБА_6
22 березня 2016 року ОСОБА_6 продав спірну квартиру ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 22 березня 2016 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю.
В той же день, 22 березня 2016 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір позики і договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом іпотеки за яким надана спірна квартира.
В спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_6, ОСОБА_3, а також інші особи.
Позивач зазначає, що ніколи не підписував довіреності на продаж своєї квартири, про що свідчить відповідь нотаріуса та висновок експертизи.
Посилаючись на те, що квартира вибула із власності позивача незаконним шляхом, та це не відповідає волевиявленню законного власника, позивач просив суд, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати недійсною довіреність на вчинення відчуження спірної квартири від імені позивача, видану на ОСОБА_5 і ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 28 березня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Осінцевою В. М.; витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру; виселити ОСОБА_6, ОСОБА_3 та інших осіб, що проживають у спірній квартирі; визнати недійсними договір іпотеки від 22 березня 2016 року за № 117 та договір про внесення змін № 1 до вищезазначеного іпотечного договору від 22 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю. від 09 квітня 2016 року, реєстровий номер 168, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В ході судового розгляду справи ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача по справі задоволено. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на боці відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна, виселення осіб, визнання недійсними договору іпотеки - задоволено.
Визнано недійсною довіреність на вчинення відчуження квартири АДРЕСА_1, видану на ОСОБА_5 і ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 березня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Осінцевою В. М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_3 та інших осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано недійсними договір іпотеки від 22 березня 2016 року за № 117, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Саганович О. Ю. та договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Саганович О. Ю. 22 березня 2016 року за реєстровим номером 117, від 09 квітня 2016 року, реєстровий номер 168, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 929,21 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах судової справи наявні належні та допустимі докази того, що волевиявлення учасника правочину - ОСОБА_1 не було, правочин від його імені було здійснено іншою особою за довіреністю, виготовленою з використанням підробленого невстановленою особою підпису позивача. ОСОБА_1 не підписував довіреність і не мав наміру укладати договір купівлі-продажу своєї квартири, його укладення суперечить положенням частини третьої статті 207 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 - залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2018 року - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було повно встановлені обставини, які мають значення для справи, та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2018 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_4, що відповідно до частини п`ятої статті 370 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
23 січня 2020 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив право ОСОБА_11 на доступ до суду та конституційні права на апеляційне оскарження рішення суду.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки доводи його апеляційної скарги є відмінними від доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 .
Суд не звернув уваги на той факт, що апелянт не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, однак оскаржуване рішення стосується його прав та обов`язків, у зв`язку з чим ОСОБА_11 має право на апеляційне оскарження такого рішення.
Судом апеляційної інстанції не було враховано вимоги частини першої статті 370 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року адвокатом ОСОБА_1 - ОСОБА_12 до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6, у якому він просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою ОСОБА_6 .
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" (пункт 37-38) зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".