ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2020 року м. Київ
справа № 367/7792/16-ц провадження № 61-23840св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Костенко Оксана Антонівна, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Оладько С. І., та постанову апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2015 року її дочка ОСОБА_3 та чоловік дочки ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність, у якій ОСОБА_3 належало 99/100 часток, а ОСОБА_4 - 1/100 частка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру.
Позивач, як мати ОСОБА_3, успадкувала належну дочці 99/100 часток зазначеної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гандурською Н. І. 23 серпня 2016 року і зареєстрованим за № 886.
Належну ОСОБА_4 1/100 частку квартири успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках - по 1/200, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори 13 вересня 2016 року і зареєстрованими у реєстрі за №№ 6-1022, 6-1023.
Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 серпня 2016 року № 66774004, від 17 вересня 2016 року № 68344351, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, частки яких становлять - 199/200 та 1/200 відповідно.
Згідно звіту про оцінку майна від 13 липня 2016 року, проведеному Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий центр незалежних експертиз" (далі - ТОВ "Науковий центр незалежних експертиз"), ринкова вартість квартири становить 380 252 грн.
Позивач сама обслуговує квартиру, підтримує її належний стан, сплачує комунальні послуги; відповідач вказаною квартирою не користується, участі у її утриманні не приймає, комунальних платежів не сплачує і користуватися вказаною квартирою намірів немає, оскільки має інше житло. Крім того, вона та ОСОБА_2 не є членами однієї сім`ї, вони не проживають спільно, не ведуть спільного господарства, між ними немає родинних зв`язків. Відповідач відмовляється сплачувати комунальні послуги, поточні витрати з утримання квартири, що робить неможливим спільне володіння та користування майном.
Оскільки частка ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності є незначною, а саме 0,1455 кв.м із 29,1 кв.м або 0,5% від всього майна, вартість її частки становить - 1 901,26 грн, ОСОБА_1 просила відповідно до статті 365 ЦК України припинити право ОСОБА_2 на частку у спільному майні.
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення. Просила зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності, та вселити її у зазначену квартиру.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що після смерті батька - ОСОБА_4 одержала у спадщину 1/200 частку квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає, має інше житло у м. Вінниця, проживає закордоном, тому спірна квартира як житло її не цікавить.
З моменту успадкування зазначеної квартири ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні квартирою і наполягає на продажу квартири третім особам; зазначає, що іншого житла у неї немає і продавати квартиру вона не має наміру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 не надала належного доказу щодо оцінки та дійсної вартості спірного майна і не внесла на депозитний рахунок суду суму вартості 1/200 частки у спільному майні. Позивач за зустрічним позовом не надала доказів, які саме перешкоди у вселенні до спірної квартири їй чинилися.
Постановою апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції і вважав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції надано оцінку висновку про вартість майна від 13 липня 2016 року, який було подано суду після спливу шести місяців з дати оцінки, і погодився з тим, що дана оцінка є неналежним та недопустимим доказом. Позивач за первісним позовом не скористалася своїми процесуальними правами, окремих клопотань про проведення оцінки спірного майна не заявляла та не внесла на депозитний рахунок суду вартість 1/200 частки спірного майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Костенко О. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини, що мають значення для справи. Формальне упущення стороною позивача за первісним позовом процесуальної дії в суді першої інстанції щодо клопотання про призначення експертизи по суті призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Вважає, що суд першої інстанції міг усунути такий недолік, призначивши експертизу, врахувавши вік представника ОСОБА_1 та його юридичну необізнаність.
Доводів щодо незаконності судових рішень у частині вирішення зустрічного позову касаційна скарга не містить.
Позиція інших учасників справи
У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Покутній О. М. - подав на касаційну скаргу відзив, в якому зазначив, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій винесені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.
Доводи касаційної скарги не узгоджуються з вимогами цивільного процесуального законодавства і не містять доказів на їх підтвердження. Суд не мав права призначати експертизу за власною ініціативою без відповідного клопотання учасника судового провадження, тим більше за умови попереднього невнесення суми компенсації на депозитний рахунок. Окрім того, позбавлення частки у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2, яка буде позбавлена єдиного житла.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху.
Після усунення заявником недоліків ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що 17 травня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність, у якій ОСОБА_3 належало 99/100 часток, а ОСОБА_4 - 1/100 частка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, а 15 січня 2016 року - ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру.
ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_3, успадкувала 99/100 часток зазначеної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гандурською Н. І. 23 серпня 2016 року і зареєстрованим за № 886.
Належну ОСОБА_4 1/100 частку квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували у рівних частинах - по 1/200 частці кожна, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори 13 вересня 2016 року і зареєстрованими за №№ 6-1022, 6-1023.
Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 серпня 2016 року № 66774004, від 17 вересня 2016 року № 68344351, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, частки яких становлять 199/200 та 1/200 відповідно.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до таких висновків.