Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 361/7492/16-ц
провадження № 61-21847св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" (далі - ТОВ "Каса народної допомоги"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Н. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки, купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2014 року між ним і ТОВ "Каса народної допомоги" було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 130 000,00 грн на розвиток підприємницької діяльності та зобов`язався повернути ці кошти у строк до 18 серпня 2015 року і сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 48 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 18 серпня 2014 року між ним і ТОВ "Каса народної допомоги" було укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку кредитору нежитлове приміщення № 1-6 загальною площею 76,70 кв. м по АДРЕСА_1 . Цього ж дня між сторонами була оформлена заставна.
Вказував, що відповідно до статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" умови кредитного договору від 18 серпня 2014 рокує несправедливими, оскільки кредитор не поінформував його як позичальника про всі істотні умови договору, переваги та недоліки обрання тієї чи іншої кредитної програми; не повідомив про сукупну вартість кредиту; ввів позивача в оману щодо реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту; встановив дискримінаційні (несправедливі) умови стосовно застосування коефіцієнта валютного ризику, поклавши всі валютні ризики на позивача.
Вказане свідчить, що умови договору є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду споживачу, що є підставою для визнання цього договору недійсним.
У частині другій статті 548 ЦК України визначено, що недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Отже, договір іпотеки, укладений на забезпечення основного зобов`язання за кредитним договором від 18 серпня 2014 року, також підлягає визнанню судом недійсним.
Крім того, за договором купівлі-продажу заставної від 17 листопада 2016 року, ТОВ "Каса народної допомоги" продало, а ОСОБА_2 придбав заставну, оформлену на підставі договору іпотеки від 18 серпня 2014 року, укладеного між ним і ТОВ "Каса народної допомоги".
20 грудня 2016 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення № № 1-6 по АДРЕСА_1, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору від 18 серпня
2014 року.
Однак, про порушення основного зобов`язання та про намір іпотекодержателя продати предмет іпотек, як це передбачено статтями 35, 38 Закону України "Про іпотеку", його повідомлено не було, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, оскільки він суперечать вимогам законодавства.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив визнати недійсними: договори кредиту та іпотеки від 18 серпня 2014 року, укладені між ним і ТОВ "Каса народної допомоги", договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 грудня
2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та витребувати його з незаконного володіння ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня
2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про визнання договорів кредиту, іпотеки, купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсними, оскільки ці правочини відповідають вимогам законодавства і підстав для визнання їх недійсними немає. Оскільки судом встановлено, що спірне майно вибуло із володіння позивача на законних підставах, то підстав для його витребування немає.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 20 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, загальною площею 76,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 20 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.
В іншій частині Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня
2018 року залишено без змін.
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного
20 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що укладаючи спірний правочин, іпотекодержателем не було дотримано вимог, встановлених статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки (пункту 6), а саме не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 письмовою вимогою про усунення порушення, а відтак ОСОБА_2 не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені з будь-яким покупцем.
Свідоцтво про направлення ОСОБА_1 вимоги ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була передана 17 листопада 2016 року через представника ТОВ "Нова пошта", не містить відмітки про отримання вимоги ОСОБА_1 . Номер телефону одержувача поштового відправлення, який вказаний в експрес-накладних, не належить ОСОБА_1 . Також, вимога направлялася не за місцем проживання ОСОБА_1, а за місцем розташування спірних нежилих приміщень ( АДРЕСА_1, і вручений був невідомій особі, так як накладна не містить прізвища особи, яка отримала лист, та її паспортні дані, а також дату вручення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 грудня 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та залишити рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2018 року без змін. Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідності до положень статті 38 Закону України "Про іпотеку", яка є імперативною у цих правовідносинах, не направлення такої вимоги не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Процедура надсилання іпотечного повідомлення іпотекодавцю не носить категоричного, імперативного характеру та має свої виключення. Згідно правил статей 203, 215, 638, 639 ЦК України можливість визнання недійсним правочину прив?язано саме до моменту укладення правочину, а не будь-яких дій, котрі передували його укладенню. Спірний правочин відповідає вимогам ЦК України. Твердження позивача про те, що підпис на експрес-накладній від 17 листопада 2016 року № 59000218451312 належить не позивачу, належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Броварського міськрайонного суд Київської області.
У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишено без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року оскаржується в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, загальною площею 76,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 20 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.
В іншій частині постанова Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року не оскаржується, а тому згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України, судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряється.
Фактичні обставини справи, встановлені
18 серпня 2014 року між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 808001/000-КФІ/14, за умовами якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальнику грошові кошти у розмірі
130 000,00 грн на розвиток підприємницької діяльності, а позичальник зобов`язався їх повернути до 18 серпня 2015 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 48 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 серпня
2014 року між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є нежиле приміщення № № 1, 2, 3, 4, 4, 5, 6, розташоване в житловому будинку АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07 березня 2008 року.
Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В.
Відповідно до пункту 9.1. договору іпотеки ОСОБА_1 оформив заставну серії АА № 000319 від 18 серпня 2014 року.
Згідно пункту 9.2 договору іпотеки оригінал заставної передається іпотекодавцем іпотекодержателю після державної реєстрації іпотеки, та проставлення державним реєстратором прав на нерухоме майно на оригіналі заставній встановленого зразка.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за основним договором, яким обумовлене основне зобов`язання, та за цим договором, а права попереднього власника заставної, як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються (пункт 9.3 договору).
17 листопада 2016 року між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу заставної, за умовами якого продавець шляхом здійснення передавального напису (індосаменту) передав у власність покупця заставну серії АА № 000319 від 18 серпня 2014 року та право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, які були укладені з ОСОБА_1 .
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В.
Цього ж дня на заставній був вчинений передавальний напис.
20 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. видане свідоцтво, згідно якого вона 17 листопада
2016 року передала ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 про укладення ним договору купівлі-продажу заставної та набуття права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, тому він просить повернути борг у сумі
191 643,48 грн, який складається із заборгованості за кредитом у сумі
129 892,70 грн, за процентами у сумі 51 750,78 грн та штрафом за прострочення сплати заборгованості за кредитом у розмірі 10 000,00 грн, протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги про повернення боргу. У випадку неповернення боргу він буде вимушений звернути стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису або зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, згідно статті 37 Закону "Про іпотеку", або продати предмет іпотеки згідно статті 38 Закону "Про іпотеку".