Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 757/16856/18-ц
провадження № 61-2440св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" в особі відділення "Відділення Маріїнське",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларенто",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Легкобит Ірини Павлівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року в складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі відділення "Відділення Маріїнське" Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларенто" (далі - ТОВ "Ларенто"), про визнання поруки припиненою.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 05 лютого 2016 року між ним та відповідачем був укладений договір поруки № POR1454676300280, відповідно до умов якого він поручився за виконання ТОВ "Ларенто" зобов`язань перед відповідачем за угодою приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.2 - 32% річних; за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.3 - 64% річних; б) комісійної винагороди згідно пункту 3.2.1.1.17 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.
Таким чином, за умовами договору поруки ним були забезпечені зобов`язання щодо кредиту у розмірі 45 000,00 грн, процентна ставка 32% річних та 64% річних, комісійна винагорода 3% від суми нарахувань та винагорода 0,9% річних.
Також договором поруки були забезпечені зобов`язання третьої особи перед відповідачем за угодою приєднання до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, визначені в розділі 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі"; в) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.
Отже, порукою можуть бути забезпечені зобов`язання щодо суми кредиту 45 000,00 грн, процентної ставки 64% річних; винагород, штрафів, пені, відшкодування збитків відповідно до кредиту за послугою "Гарантовані платежі", якщо третя особа буде користуватись такою послугою.
Згідно з листом відповідача від 06 лютого 2016 року ТОВ "Ларенто" був наданий кредит в сумі 45 000,00 грн.
Проте, пізніше відповідач, без укладення додаткових угод до договору поруки та без отримання його на це згоди, надав ТОВ "Ларенто" нові кредити: 08 лютого 2016 року - в розмірі 85 000,00 грн, 07 квітня 2016 року - в розмірі 200 000,00 грн.
Зазначав, що він, як поручитель, з метою надання поруки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи, оцінював свої можливості щодо визначеної суми чи обсягу поруки виключно в межах 45 000,00 грн і можливої пені, штрафів, тощо. Отже, порука за договором від 05 лютого 2016 року № POR1454676300280 припинилась у зв`язку зі зміною суми основного зобов`язання без його згоди як поручителя.
Також вважав, що порука за договором поруки припинилася з припиненням забезпеченого нею зобов`язання відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, оскільки при наданні нових кредитів відбулася новація кредитного договору, яка призвела до нової суми основного зобов`язання, а попереднє зобов`язання в сумі 45000,00 грн, на яке розповсюджувалася порука, було припинене.
Крім того, в 2016 році відповідач запропонував йому врегулювати питання щодо поруки, про що між сторонами був підписаний протокол від 14 листопада 2016 року, який передбачав, що він та відповідач взяли на себе обов`язки здійснити певні дії, а саме: він зобов`язався сплатити суму 240 400,00 грн, а відповідач зобов`язався укласти договір, який би припинив зобов`язання поруки та відкликав би виконавче провадження, якщо таке мало місце. Він виконав свої обов`язки за вказаним протоколом, натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, а тому порука припинилась на підставі частини другої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання.
Також, крім вказаного вважав, що порука припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов`язання був встановлений відповідачем у листі від 09 листопада 2016 року, однак відповідач не пред`явив позову до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати припиненими правовідносини за договором поруки від 05 лютого 2016 року № POR1454676300280, що був укладений між ним та відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання позивача на зміну кредитором зобов`язання без його згоди, як на підставу припинення правовідносин поруки, спростовується умовами договору поруки від 05 лютого 2016 року № POR1454676300280, який підписаний позивачем, ним прийнято всі положення договору поруки і, як наслідок, надано згоду на збільшення обсягу його відповідальності без додаткових узгоджень з ним.
Крім того, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення про новацію боргу, оскільки відповідно до вимог статті 604 ЦК України у даному випадку новація первісного зобов`язання не відбулася, а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.
Що стосується доводів позивача про припинення поруки на підставі частини другої статті 559 ЦК України, то суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про належну реструктуризацію кредиту за кредитним договором від 13 червня 2014 року № б/н. На виконання своїх зобов`язань за договором поруки, позивач сплатив на користь банку 240 000,00 грн і вказані кошти прийняті банком, але доказів повного виконання поручителем зобов`язань кредитора за договором кредиту матеріали справи не містять.
Крім того, положення частини четвертої статті 559 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в договорі поруки сторони погодити строк дії такої поруки 15 років з моменту укладення договору, отже договір поруки діє 15 років, а саме до 04 лютого 2031 року, а з юридичної конструкції норми частини четвертої статті 559 ЦК України вбачається, що порука на цій підставі припиняється виключно у випадку, якщо строк дії поруки не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про належну реструктуризацію кредиту за кредитним договором від 13 червня 2014 року. На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позивач сплатив на користь банку 240 000,00 грн, і вказані кошти прийняті банком, але доказів повного виконання поручителем зобов`язань кредитора за договором кредиту матеріали справи не містять, а тому колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними та відхилила доводи апеляційної скарги про припинення поруки у зв`язку з неприйняттям відповідачем належного виконання зобов`язання в сумі 240 000,00 грн.
Безпідставними також визнані доводи апеляційної скарги про наявність, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України підстав для припинення поруки, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано послався в рішенні на те, що сторони поруки взаємно погодили строк дії такої поруки 15 років, а отже остання діє до 04 грудня 2031 року.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 лютого 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Легкобит І. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не перевірено та не встановлено офіційну адресу третьої особи ТОВ "Ларенто", у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості взяти участь у розгляді справи, надати свої пояснення, доводи та заперечення, у тому числі й докази, які мають суттєве значення для з`ясування обставин справи. Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування документів, які є необхідними для встановлення обставин справи і мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вказує, що рішення суду без дослідження кредитного договору та документів щодо його виконання, не може бути повним, всебічним, обґрунтованим та законним. Судами неправильно застосовано норму частини другої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки у зв`язку з відмовою кредитора прийняти виконання зобов`язання поручителем, з огляду на те, що в 2016 році позивач погодився узгодити спір з банком мирним шляхом, внаслідок чого між ними був підписаний протокол узгодження про реструктуризацію кредитного договору. Позивач виконав свої обов`язки за протоколом, натомість відповідач знехтував ними, таким чином позивач вважає, що порука припинилася на підставі частини другої статті 559 ЦК України, оскільки після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року представник АТ КБ "Приватбанк" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір поруки № POR1454676300280, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Ларенто" зобов`язань за угодами-приєднання до:
розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.2 - 32% річних; за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.3 - 64% річних; б) комісійної винагороди згідно пункту 3.2.1.1.17 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 45 000,00 грн;
розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, визначені в розділі 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі"; в) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.
За умовами підпункту 1.1.1 пункту 1.1 укладеного між сторонами договору поруки від 05 лютого 2016 року № POR1454676300280, якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно з підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 договору поруки від 05 лютого 2016 року № POR1454676300280, якщо під час виконання "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Тобто позивач добровільно погодився з умовами укладеного між ним та банком договору поруки на автоматичне збільшення його відповідальності, що засвідчено його підписом у даному договорі, був проінформований про такі положення договору.
14 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та банком було укладено протокол узгодження про реструктуризацію кредитного договору № б/н від 13 червня 2014 року, відповідно до якого сторони вирішили встановити такі заходи виконання: внесення платежу в розмірі 240 000,00 грн, по 60 000,00 грн до 30-го числа кожного місяця - строк виконання до 28 лютого 2017 року; підписання додаткової угоди про реструктуризацію до кредитного договору - строк виконання до 01 березня 2017 року; після внесення основної суми заборгованості в розмірі 240 000,00 грн у строк до 28 лютого 2017 року, банк зменшує заборгованість за кредитом № б/н від 13т червня 2014 року боржника ТОВ "Ларенто", а також закриває кредит - остаточна дата виконання після внесення основної суми заборгованості в розмірі 240 000,00 грн, а також після підписання додаткової угоди до кредитного договору.
На виконання протоколу від 14 листопада 2016 року поручителем було здійснено наступні оплати: 14 листопада 2016 року - 60 400,00 грн, 14 грудня 2016 року - 60 000,00 грн, 17 січня 2017 року - 60 000,00 грн, 16 лютого 2017 року - 60 000,00 грн, що підтверджується квитанціями.