ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11039/16
адміністративне провадження № К/9901/10883/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство фінансів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний правовий центр "ЄУКОН", Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера", про визнання незаконними та нечинними розпоряджень в частині, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року (головуючий суддя - Амельохін В.В., судді: Качур І.А., Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/11039/16,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Пластікс-Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний правовий центр "ЄУКОН" (далі - третя особа-1), Міністерство фінансів України (далі - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (далі - третя особа-3), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.10.2017, просило :
- визнати незаконним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р "Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні" в частині включення Швейцарської Конфедерації до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні;
- визнати незаконним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №449-р "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" в частині включення Швейцарської Конфедерації до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Пластікс-Україна" зазначило, що оскаржувані розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативними актами, що прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку із недобросовісністю та нерозсудливістю відповідача, що призвело до несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів позивача, який мав та має господарські відносини із резидентами Швейцарської Конфедерації.
Вказав, що згідно відповідей наданих позивачу Кабінетом Міністрів України та Міністерством фінансів України, Швейцарську Конфедерацію Кабінетом Міністрів України включено до названого Переліку помилково, у зв`язку з тим, що державні органи виконавчої влади не повністю володіли всією інформацією відносно оподаткування та обміну інформацією про резидентів Швейцарської Конфедерації. Більше того, як доводить позивач, Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України у своїх відповідях зазначили, що критерії підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України не можуть застосовуватись до Швейцарії. Зокрема, як вбачається з відповіді Міністерства фінансів України, жоден із критеріїв, що діяв з 25.12.2013 по 16.09.2015, які визначені в підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або сплата податку на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, чи критерій про відсутність положень щодо обміну інформацією, не може бути застосований.
Таким чином, на переконання позивача, Кабінет Міністрів України помилково 25.12.2013 включив Швейцарську Конфедерацію до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а 14.05.2015 продовжив, включивши до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.
За викладеного, позивач вважає, що обставини щодо заниженої ставки податку на прибуток та відсутність обміну інформацією з Швейцарською Конфедерацією, як це визначено підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України відсутні, як станом на 25.12.2013, так і станом на 14.05.2015.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суду міста Києва ухвалою від 19.12.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019, позовну заяву ТОВ "Пластікс-Україна" залишив без розгляду.
4. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний адміністративний суд, керувався тим, що позивач, звернувшись у липні 2016 року до суду з позовом про визнання незаконними та нечинними розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р та 14.05.2015 №449-р, які втратили свою чинність 14.05.2015 та 16.09.2015 відповідно, пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), без поважних на те причин.
Визнаючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, попередні судові інстанції дійшли висновку, що позивач про чинність у відповідних редакціях оскаржуваних нормативно-правових актів повинен був бути обізнаним ще у 2015 році, оскільки положення оскаржуваних розпоряджень Кабінету Міністрів України фактично застосовувалися до ТОВ "Пластікс-Україна" у період з 09.02.2015 по 10.09.2015. Також, суди зауважили, що оскаржуючи акти органу виконавчої влади у липні 2016 року при обізнаності позивача з спірними розпорядженнями Кабінету Міністрів України ще у 2015 році, позивач пропустив встановлений процесуальним законом строк звернення до суду, зважаючи, що вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржуваного рішення та що таке може бути до нього застосовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №826/11039/16, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. У касаційній скарзі позивач стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вказує на безпідставність прийняття оскаржуваних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для залишення позову без розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивач не міг і не повинен був оскаржувати спірні розпорядження Уряду України у 2014 та у 2015 роках, оскільки у цей період вони до позивача не застосовувалися, натомість до відповідальності за їх невиконання товариство притягнуто у травні - липні 2016 року за наслідками перевірок контролюючими органами. Наголошує, що виключно після отримання відповідей від Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, а саме у червні 2016 року, ТОВ "Пластікс-Україна" у контексті повідомлень від ДФС України було з`ясовано помилковість включення Швейцарської Конфедерації до затверджених оскаржуваними розпорядженнями переліків. Викладене, на переконання скаржника, свідчить про необхідність обрахунку строків звернення до суду саме з червня 2016 року. Поряд з цим, з посиланням на правові позиції Європейського суду з прав людини, підкреслює, що постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали фактично позбавило ТОВ "Пластікс-Україна" права на доступ до правосуддя, а також наголошуєш, що суди помилково оцінили відсутність заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, з огляду на те, що дане питання було поставлено позивачем у першочерговому порядку при поданні позовної заяви, а також неодноразово розглядалося судом та вирішувалося в процесі розгляду справи.
Позивач акцентує увагу на правовій позиції Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, згідно якої, на його переконання, ТОВ "Пластікс-Україна" має право на оскарження розпоряджень Кабінету Міністрів України, які хоча й втратили чинність, однак підлягають застосуванню до правовідносин, які мали місце у 2013 - 2015 роках.
7. В свою чергу, Кабінетом Міністрів України не було подано відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 25.12.2013 №1042-р "Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні" в частині включення Швейцарської Конфедерації з 25.12.2013 по 14.05.2015 та від 14.05.2015 №449-р "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" в частині включення Швейцарської Конфедерації з 14.05.2015 по 16.09.2015.
Так, розпорядження Кабінету Міністрів України №1042-р "Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні" набрало чинності 25.12.2013. Відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України №449-р "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" - 14.05.2015.
Судами також було встановлено, що розпорядження від 25.12.2013 №1042-р було опубліковано в Урядовому кур`єрі, 2014, 01, 03.01.2014 №1 та Офіційному віснику України, 2014, №4 (17.01.2014), ст.116; розпорядження від 14.05.2015 №449-р - в Урядовому кур`єрі, 23.05.2015 - №91 та Офіційному віснику України 29.05.2015 - 2015 року, №40, ст. 176, стаття 1221, код акта 76919/2015.
Вподальшому Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 14.05.2015 №449-р "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" та визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 25.12.2013 №1042, а також розпорядження від 16.09.2015 №977-р "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" та визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 14.05.2015 №449.
Отже, як встановлено судами, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042 та від 14.05.2015 №449, які є предметом розгляду даної справи, втратили свою чинність 14.05.2015 та 16.09.2015 відповідно.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що згідно обставин встановлених під час розгляду адміністративної справи №826/12668/17, позивачем у період з 09.02.2015 по 10.09.2015, було здійснено митне оформлення товару (торгівельна країна Швейцарія, країна відправник - Бельгія) отриманого від нерезидента DU PONT DE NEMOURSINTERNATIONAL Sari. (Швейцарська Конфедерація), який є стороною зовнішньоекономічних контрактів, згідно яких проведено контрольовані операції на суму 9017942,14грн. Вказаний факт підтверджено також Інформацією про контрольовані операції ТОВ "Пластікс-Україна" з нерезидентом DU PONT DE NEMOURSINTERNATIONAL Sari (Швейцарська Конфедерація).
Відтак, враховуючи, що Швейцарська Конфедерація у період з 01.01.2015 по 16.09.2015 була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, обсяг контрольованих операцій позивача по взаємовідносинах з нерезидентом DU PONT DE NEMOURSINTERNATIONAL Sari (Швейцарська Конфедерація) перевищував 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) та річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за звітний 2015 рік перевищив 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків, то в силу підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України позивач мав обов`язок подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику
Вказане свідчить на користь висновку про те, що ТОВ "Пластікс-Україна" у 2015 році став суб`єктом відповідних правовідносин (платником податків, який був зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції), в яких застосовувалися оскаржувані ним у даній справі нормативно-правові акти, здійснивши митне оформлення товару отриманого від нерезидента DU PONT DE NEMOURSINTERNATIONAL Sari (Швейцарська Конфедерація).
В свою чергу, позивач, отримавши у червні 2016 року відповідь на запити від органів ДФС України щодо повідомлення про обставини операцій із його контрагентами - резидентами Швейцарської Конфедерації та публічної інформації від Кабінету Міністрів України й Міністерства фінансів України, вважаючи, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042 та від 14.05.2015 №449 порушено його права, свободи та інтереси, 19.07.2016 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
На переконання позивача, строк на звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки початок перебігу процесуального строку слід рахувати від моменту отримання ТОВ "Пластікс-Україна" відповіді на запити від органів ДФС України щодо повідомлення про обставини операцій позивача із його контрагентами - резидентами Швейцарської Конфедерації, тобто з червня 2016 року.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10.1. Частина друга статті 55
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
10.2. Стаття 57
Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
11. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
11.1. Частина перша статті 2
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11.2. Частина перша статті 6
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
11.3. Частини третя-четверта статті 8
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
11.4. Пункт 1 частини четвертої статті 105
Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
11.5. Глава 6 "Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних спорів"
11.5.1. Частина перша статті 171
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
11.5.2. Частина друга статті 171
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
11.6. Частини друга - третя статті 99
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11.7. Стаття 100
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
12. Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції:
12.1. Частина друга статті 122
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12.2. Частина третя - четверта статті 123
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Кожній особі гарантується захист від порушень з боку державних органів який реалізується шляхом звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, однією з необхідних умов чинності нормативно-правового акту, який визначає права і обов`язки громадян, є доведення його до відома кола осіб, на які він поширюється, в установленому порядку.
Статтею 57 Конституції України, яка є нормою прямої дії, фактично констатовано необхідність визнання нечинним нормативно-правового акту, прийнятого без дотримання порядку доведення його до відома населення, безвідносно до будь-яких обставин.