ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2020 року
Київ
справа №803/717/14
адміністративне провадження №К/9901/20003/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року у справі № 803/717/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій щодо прийняття та формування податкової вимоги,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Аванта") звернулось до суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 3 квітня 2014 року № 1217-25.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3 квітня 2014 року відповідачем було винесено податкову вимогу форми "Ю" № 1217-25 в якій контролюючий орган вимагав від позивача сплатити грошове зобов`язання зі штрафних санкцій у розмірі 802 895,10 грн, які накладені рішенням від 17 травня 2010 року № 0004122303. Вказане рішення позивач оскаржував в судовому порядку, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ТД "Аванта" відмовлено. ТОВ ТД "Аванта" зазначило, що податкова вимога від 3 квітня 2014 року № 1217-25 є протиправною, оскільки контролюючим органом було порушено порядок стягнення штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку з тим, що на думку позивача, штрафні санкції мали б стягуватися за правилами, що діяли до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто у відповідності до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17 березня 2001 року та Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій від 17 травня 2010 року № 0004122303 вважається узгодженим з дня проголошення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, порядок стягнення грошового зобов`язання по цьому рішенню регулюється положеннями Податкового кодексу України, а контролюючий орган не пропустив 1095-денний строк на стягнення податкового боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ТД "Аванта" подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та прийняти рішення, яким задовольнити адміністративний позов ТОВ "ТД "Аванта" у повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та ухвалено нову постанову, якою позов ТОВ "ТД "Аванта" задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано прийняту Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову вимогу № 1217-25 від 03.04.2014 про сплату податкового боргу в розмірі 802 891,29 грн штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що несплачена позивачем визначена податковим органом штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки не є грошовим (податковим) зобов`язанням, а відтак не може відноситися до податкового боргу, Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, а суми штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані до введення в дію Податкового кодексу України за порушення норм щодо обігу готівки та застосування РРО, не можуть бути стягнуті шляхом скерування податкових вимог у відповідності до Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків (затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 576 від 10.10.2013). Суд апеляційної інстанції зазначив, що природа розглядуваних штрафних (фінансових) санкцій, порядок і строки їх стягнення визначаються за такими правилами, які були чинними на момент нарахування і застосування цих санкцій, із врахуванням положень Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17 травня 2016 року касаційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області задовольнив, скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 803/717/14 та залишив в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року ТОВ "ТД "Аванта" подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, на момент подання вказаної заяви).
Ухвалою Верховного Суду України від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі № 803/717/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій щодо прийняття та формування податкової вимоги для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 12 лютого 2018 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У заяві ТОВ "ТД "Аванта" просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 803/717/14. На обґрунтування заяви позивачем було додано копії рішень суду касаційної, які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.