ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/4449/18
адміністративне провадження № К/9901/2597/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 804/4449/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У 2018 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якому просила зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", в розмірі визначеному положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20.02.2018 року і у подальшому, щомісячно, довічно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 28.10.2019 касаційну скаргу позивачки задоволено, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржниці надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали, шляхом сплати судового збору, надання до суду оригіналу повернутої апеляційної скарги та копії апеляційної скарги у відповідності до кількості осіб, які беруть участь у справ.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивачка не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути заяву про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. За таких обставин, оскільки у встановлений судом строк, недоліки апеляційної скарги усунуті не були та ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали суду від 18.11.2019, не надано докази сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та не доведено, що вона не має коштів для сплати судового збору, то апеляційну скаргу повернуто.
21.01.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 15.01.2020, в якій скаржниця просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Так, судом невраховано майновий стан позивачки і безпідставно повернуто апеляційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
В порядку статті 31, пункту 15 КАС України визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Стародуб О.П.
Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, апеляційне оскарження є конституційною гарантією прав учасників процесу.
За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - №3674-VI) передбачено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, Суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, наведені правові норми дають підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.
Водночас в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
Отже, приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Так, згідно частини 1 статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.