ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2020 року
Київ
справа №826/22277/15
адміністративне провадження №К/9901/27006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/22277/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс Трейд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс Трейд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015:
- №0002942203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 212 716,25 грн, в тому числі за основним платежем - 970 173,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 543,25 грн;
- №0002932203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 241 357,50 грн, в тому числі за основним платежем - 993 086,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 271,50 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "СК "Вардат Сервіс" мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з контрагентами є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 166/1-26-50-22-03-37119490 від 25.03.2015, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Теміс Трейд" по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет" та ТОВ "Ск "Вардат Сервіс" за період 2012-2014 роки, щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податків, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2012-2014 роки на загальну суму 970 173,00 грн та податку на додану вартість за грудень 2012 року - січень 2014 року на загальну суму 993 086,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет" та ТОВ "Ск "Вардат Сервіс" з придбання товару не спричинили настання реальних правових наслідків, що виключає право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями. Вказані в акті перевірки порушення мотивовані наданням позивачем товарно-транспортних накладних, відсутністю у постачальників виробничих фондів для здійснення господарської діяльності, порушенням ними вимог законодавства під час провадження господарської діяльності, встановлено розбіжності із задекларованого позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет" та ТОВ "Ск "Вардат Сервіс". Зазначене встановлено контролюючим органом на підставі даних АІС "Податковий блок" та актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сетмаркет".
На підставі акту перевірки та вказаних висновків, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет" та ТОВ "Ск "Вардат Сервіс" в межах договорів поставки.
В підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем було надано копії документів, зокрема, господарські договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-передачі плат, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, замовлення на виготовлення продукції із давальницької сировини щодо руху давальницької сировини та отримання виробів на замовлення позивачем за давальницькою схемою.
Судами також встановлено, що згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к засновника, директора ТОВ "Мікас Плюс" - гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1, як пособник, взяла участь у придбанні ТОВ "Мікас Плюс", не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, та не мала наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах підприємства.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх порушення та порушення норм процесуального права, що полягає у неврахуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що висновки судів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суди помилково дійшли висновку про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки, зокрема щодо керівника та засновника ТОВ "Мікас Плюс" наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к. Також контролюючий орган вказує на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, наявність розбіжностей по декларуванню ПДВ позивачем та його контрагентами.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.